Подібні збіги є добрим матеріалом для віршів. Але вільних. Таких, де фонетичних рим немає, зате римуються прийоми, епізоди, картини або й синтаксичні конструкції.
Наприклад, весну 2005 року я прожив у Варшаві. Ще молодий на той час, але вже трохи знаний у Польщі український поет мешкав у сусідній кімнаті, і в години нічної тиші до мене через стіну долинало клацання його клавіатури. Одного разу ми поїхали в гості до вже й на той час добряче посивілого, але ще не знаного в Україні польського поета. До речі, поет цей не лише пише, а й перекладає інших поетів, тож саме завдяки йому зацікавлені українською поезією поляки – хоч таких, правду кажучи, багато ніколи не було, а стає дедалі менше – довідалися, що вірші, у принципі, завжди вільні.
Отже, ми вечеряли вдома у нашого старшого приятеля, коли раптом – хоч, правду кажучи, давно очікувано – довкола забили костельні дзвони. Ми увімкнули телевізор і побачили заплаканий тлум, і почули, що vere Papa mortuus est, тобто що Папєж нє жиє, тобто що Іван Павло II помер. Найбільш політнекоректний з-поміж нас сказав: "Бо йому треба було дозволити аборти". Хоч і не пояснив, який стосунок одне має до другого. Попри це ми підняли давно наповнені келишки і, не цокаючись, пом'янули Івана Павла. Хай там як, а він був добрим Папою, натомість проблема абортів жодного з нас безпосередньо не зачіпала.
На мить здалося, що черга збудувати нормальну країну і зажити в ній людським життям дійшла нарешті й до нас. Не дійшла. І вже не дійде – принаймні у межах цієї території. За вісім років між Папою-поляком і Папою-аргентинцем ми примудрилися опинитись у такому цивілізаційному тилу, що просто фізично не зможемо подолати відставання
Весну 2013 року я також проживаю у Варшаві. У сусідній кімнаті мешкає ще молодий на сьогодні, але вже трохи знаний у Польщі український поет, і в години нічної тиші до мене через стіну долинає клацання його клавіатури. Нещодавно ми запросили в гості геть уже посивілого за минулі роки, зате й двічі виданого в Україні польського поета на вечерю.
Раптом – і цього разу ще не зовсім очікувано – довкола забили костельні дзвони. Ми увімкнули телевізор і побачили радісний тлум, і почули, що habemus Papam, тобто що мами Папєжа, тобто що кардинали вибрали нового Папу. Найбільш політнекоректний з-поміж нас, розгледівши білий дим із комина Сикстинської каплиці, сказав: "Знову за чорного не проголосували". Попри це ми підняли давно наповнені келишки і, цокнувшись, побажали Францискові I здоров'я і довголіття. Хай там як, а головне – щоби Папа був добрим. Натомість проблема абортів за минулі роки стала для більшості з нас ще менш актуальною.
І не лише вона. Коли Папа-поляк щойно сходив на Святий Престол, Європа лежала розділеною на власне Європу і, тією чи іншою мірою, "рускій мір". Ще за його життя – і, зокрема, завдяки йому особисто – майже всі в'язні цього безглуздого і безпощадного "міра" встигли вирватись на відносну європейську свободу. Коли він помирав, на мить здалося, що черга збудувати нормальну країну і зажити в ній людським життям дійшла нарешті й до нас. Не дійшла. І вже не дійде – принаймні у межах цієї території. За вісім років між Папою-поляком і Папою-аргентинцем ми примудрилися опинитись у такому цивілізаційному тилу, що просто фізично не зможемо подолати відставання. Особливо – рухаючись у протилежний бік. Що ж, залишається вболівати за Південну Америку.
Чи можна видобути якусь користь із цього знання? Із цього усвідомлення безнадійності власного становища, із цього безпросвітного розпачу, який з погляду всіх пап є смертним гріхом? Сумніваюсь. А сумніваючись, знову переглядаю політичні новини з України і думаю: ну чому? Чому така кількість українських жінок не скористалася нашою єдиною перевагою над католицьким світом – правом на аборт?
4 
1
Комментарии
12Шановні жінки.Не головне в житті уміти цвях забити,чи борщ зварити.Головне це кохання.Я таке довго шукав.А дзвінок зремонтувати можна і майстра позвати.
Сусідка найняла майстрів дах перекрити. Пару тижнів була робота, як сорочині діти, старалися представники різних фірм, давали всьому лад. Коли вивезли будвідходи і позамітали, повернувся чоловік. Всі веселі - всі сміються.
Кохання тепер і їж - заявив новоспечений чоловік своїй новоспеченій дружині у холодній і порожній кімнаті. Як же голодному ...?
А взагалі Ви давно одружені? Ваша дружина теж вважає що цвях забити неважливо? Чи вона не варить борщів ви не забиваєте цвяхів і всім все добре?
Пані Ларисо.Одружений я вже 20 років.Жінка навчилась і борщ зварити і паску спекти.А головне народила і виховала чудових дітей .За що люблю і ціную.Стосовно мене.Вмію дім побудувати,криницю викопати,паркет настелити і т.д.Хоча це не є моя основна робота.І всеж повторюся,що це нічого не варте ,якщо в домі не має любові та поваги.Бо тоді і борщ пересолений і цвях криво забитий.
ідеального чоловіка. На папері не важко написати хороші слова. Чи цінує дружина ваші '+'. Завжди варто вислухати обидві сторони, а то жінки, як сороки, а чоловіки в собі все носять. Часто п'ють, замість того, щоб говорити та щось змінити.
На рахунок ідеального чоловіка це до ALFа.Я себе таким не вважаю.Те що багато вмію.Так у Лесі Українки є хороша казка.Називається "Біда навчить".Чи цінує дружина мене?А ви як гадаєте?
Варто і дружину почути. Та якщо не пішла від Вас, значить між Вами ЩОСЬ таки є : довір'я і повага = Любов.
Особисто для мене те що жінка нерозійшлася з чоловіком після 20 років шлюбу говорить, що може бути два варіанта. Перший - ніхто кращий не підвернувся. Другий - таки любить. І впевнена, що ці варіанти не єдинственні
Тарас Чубай якось сказав, що в Америці цінується, коли чоловік уміє грати на музичному інструменті, а у нас ремонтувати унітаз. Справжній чоловік не соромиться, якщо жінка уміє щось робити краще за нього, а нормальна жінка не дорікатиме. Що ж це за чоловік такий, якого, крім як за прибиту поличку, і похвалити немає за що?
А чого не може бути що чоловік і унітаз вміє полагодити і на гітарі грає? Інше питання коли чоловік уміє щось робити добре а все одно все в хаті робить жінка. Одна моя родичка дізналася що її чоловік вміє смачно готувати коли попала в лікарню з апендицитом. Раніше він приходив додому й чекав поки прийде з роботи жінка наварить їсти і погодує. Багато залежить від жінки. Якщо розрішити чоловікові тільки грати на гітарі він ніколи не підійде до унітаза
Опитування молодих нідерландських респонденток (середній рівень - трохи вище за середнй) десь у 2004 р. на тему "Чоловік вашо мр " масово виявили окрiм стандартних "спортивний, вірний. розумний, високий, КРАСИВИЙ, освічений, забезпечений .."(та інш.) )))))) ще й таке, як "надійний, дуже охайний, щедрий, щiрий, не нудний, щоб iз ним було цікаво, iз дуже хорошими смаком (особливо в одязi!) i почуттям гумору, щоб добре знався на мистецтві...".
Як в анекдоті : чоловіка красивого, чуйного, щирого, роботящого, непитущого хотілося б побачити
Цікаво, чи можуть нідерландські респондентки гідно виглядати на фоні таких "чоловіків їхньої мрії"? Мені здається, що важливо не лише цінувати позитивні риси коханого, а й вміти миритися з недоліками. Nobody is perfect.
Читати - "Чоловік вашої мрії" !
"Мій чоловік може", данська розважальна телепередача, дає можливість подружнім парам продем. на що вони здатні та виграти приз - 50 тисяч.
Якби така передача була на Україні то її учасники виграли б по гривні
Та я не ображалася а просто дякувала. І вам всього найкращого
Ой вибачте мене свинюку таку. ВЕЛИКЕ СПАСИБІ!
Вав які страсті
Ганс майте совість відпишіть гарній дівчині. Як людина що знає походження чушки Ви мали б не порушувати етикета листування 
Чоловіки скажіть а хіба хоч одна жінка вимагала від вас бути ідеальними? По суті, що жінці треба? Почуватися захищеною, усвідомлювати, що вдома зрозуміють і допоможуть. Щоб не був жлобом був вірним. Щоб вчасно міг зупинити сварку. Щоб не соромно його на людях показати ну, щоб не носив спортивки з лакірованими туфлями. Ну і картину щоб без контролювання умів прибити куди ж без цього. І це що так важко?
Так и мы же вас – тоже. За "недостатки" критикуем, а как без них бы было – ещё вопрос.
Тот был - первый - гордым,
Правильным был, твердым, -
Ну да Бог ему судья, да был бы жив.
Сквер листву меняет,
Дочка подрастает...
И пустяк, что не наточены ножи.
[Дивлячись у дзеркало] А от і бувають, а от і бувають!!!
[Зашарівся від надлюдської скромності]
Може звернутися до латинсько? ?
я мала наувазі як додавати фотографії на аватару
А хто підкаже як додавати фотографії як у Григорича? Куди що тиснуть? А то я тут новенька...
От поки я був відсутній, тут вже мене випередили та все вирішили. До того ж, Лоро, справедливіше Вам залишитися під своїм ніком, а новому коментатору обрати якійсь інший. Бо, Ви оберете щось новеньке, а через місяць його хтось скопіює. І Вам тоді знову перейменовуватися. Так ніякої фантазії не настачитись. Отже – все Ви вірно вчинили, Лоро. Крім того, Ви тепер маєте змогу додавати у свої коментарі зображення та посилання. Як то кажуть, не було б щастя…
Мені дуже портрет Григорича подобається. Де схожий такий взяти, Віко, не знаєте?
А ось і Я!
Ще треба якийсь фейс вліпить.
Дякую, так і зроблю. Тим паче, що я була зареєстрована під таким ніком для участі в фотоконкурсі, (панорама Києва - то було моє фото) тільки пароль не можу згадати.)))))
В смислі?
Тезко не переймайтеся так. Я от 24 роки була Лорою, а тут з'явилася ще одна Лора ) Ну і я.... вирішила зареєструватися Ларисою
Назва статті нагадала старовинну мудрість. У житті кожної жінки є дві головні мети: 1) відшукати ідеального чоловіка своєї мрії; 2) позбутися цього бридкого мерзотника.
ідеального чоловіка сама жінка виліплює, потім інші поглядають на готове
Отже сировина, з якої вона його виліплює вже зовсім нічого не варта?
В мене в колеги чоловік всі гроші спускав на автомати. Вона приносила на роботу котлети які пожарила сама і казала, що це він жарив. На день народження він її поздравив відкриткою з восьмим березня, хоча народилася вона в лютому. Так вона собі купила золотий браслет і казала всім, що то чоловіків подарунок. А коли вони розійшлися купує синові іграшки і каже, що це від батька. Ліпи не ліпи якщо матеріал попався бракований навіть найкращий скульптор не поможе
Ну, йдучи шляхом Вашої логіки, можна сказати, що сировина була гарна, а скульптор все зіпсував. Замість ліпити – вдавав (імітував) творчий процес перед своїми колегами. Хоча по-людськи я, звісно ж, на боці Вашої знайомої. Надто вже неприємний екземпляр їй трапився. Якщо вдумливо підходити – все має значення: і сировина, і скульптор, і майстерня (студія), і навіть поради критиків та глядачів.
Та моя знайома до одруження наче нормальна жінка була. А коли вийшла заміж і оте все почалося стала ходити до ворожок. Заклала у ломбарді той браслет, що купила сама собі на день народження і заплатила ворожці, щоб та зняла "зглаз". Після того чоловік всі коштовності виніс із хати на автомати. Так вони і розійшлися. А до чого я це веду, що іноді сировина більше ліпить скульптора ніж навпаки
і кажуть: пощастило їй. А насправді там багато її мудрості і любові.
Лоро, вірно кажуть, що пощастило їй. Саме за її мудрість та любов і винагороджується вона (обоє вони винагороджуються) людським щастям.