У селі Княжа Звенигородського району на Черкащині 51-річний Євген Вернигора за 20 тис. грн уторгував у сусіда Дмитра Кленова його дружину Ніну. Тільки привів її у батьківську хату, коли нагодилася міліція. З"ясувалося, що гроші було вкрадено з офісу "Кредит-Союзу".
— Вони не встигли й переночувати, — каже 74-річна Тамара Вернигора, мати Євгена.— Десь узялася міліція, і Женьку повели. Він у мене вже два рази сидів у тюрмі. Раз був молодий та побився. А то щось украв. Виплатив скрізь усе. Грошей напозичався. Поїхав би на заробітки, щоби борги пооддавати. Але в міліції щотижня треба відмічатися.
Мати добирається до сусідки з допомогою табуретки — хворі ноги. Цілу зиму з хати не виходила.
— Митя все життя зраджував Ніні, — розказують селянки, що живуть неподалік. Обступили Тамару Афанасіївну. — Женько заходив до них щось допомогти. Та й зачастив. Якось чоловіки по сусідству могорич пили. Женько каже, що хороша Ніна хазяйка, подобається йому. Взяв би її за дружину. А Митя: "Купляй!" Той дає 5 гривень. Митя носом крутить: "Щось дешево". Євген пішов додому і приніс 20 тисяч. Вивалив їх на столі перед сусідом. Узяв Ніну і повів додому.
Євген обікрав Звенигородське відділення "Кредит-Союзу" на 40 тис. грн. Суд виніс умовне покарання. Голова Звенигородського суду Володимир Дудніченко пояснив, що Вернигора відшкодував усі завдані збитки.
— Думаю, що Ніна й сьогодні за Женю пішла би, — припускає Тамара Афанасіївна. — Так його бізнес-компаньйонка Свєта не дає. Залякує, що знову посадять. У той же день вона подзвонила, питає, де гроші. А він каже: "Немає, я жінку собі купив". Скоро й міліція приїхала. Я догадуюся, що вона заявила.
Євген мав спільний бізнес із 38-річною Світланою — в іншому селі тримали кафе-бар. У компаньйонки двоє дітей, чоловік служив у міліції, зараз на пенсії. У селі кажуть, Євген у неї спонсор.
Дмитро мав у селі коханку, але сім"ю не кидав. Жалів дружину
— Мы с мужем дали шанс Женьке стать человеком,— говорить Світлана суржиком. — Оформили його підприємцем. Тепер замість "судимий" скрізь у документах пишеться: "підприємець". Йому й машину в кредит дали. Так він її розбив. Як вип"є, усе може віддати. Я казала: збери гроші, купи собі хату. Хай би Ніну туди привів. Вона якось дзвонить і чуть не признається в любві. Женька мікрофона включив — ми всі слухали і сміялися. А що? Нехай на шию йому не вішається.
Ніна і Дмитро Кленови виїхали до Києва. Невдовзі в сусідньому під"їзді Дмитро знайшов іншу. Кажуть, вона заможна, їздить власним авто. Ніна мешкає в Києві біля сина. Нещодавно приїздила в село, в сестрину хату. Навідувалася до Вернигорів. Казали, допомагала садити картоплю.
— Чоловіку можна гуляти, а жінці — зась! — говорять сусіди. — Хата оформлена на Митю як подарована. Тепер Ніні нема де жити.
50-річна Ніна Кленова заміж за Дмитра, на п"ять років старшого, вийшла у 16. Завагітніла. Разом прожили 32 роки. Дмитро мав у селі коханку, але сім"ю не кидав. Жалів дружину, яка хворіла на туберкульоз кісток. Образився, що вона з легкою душею пішла до сусіда.
— Женя мене пожалів, — каже Ніна. — Не думала, що він скільки за мене дасть. Його брат із моєю сестрою жив. То ми як родичі. Коли хату оформляли, то на чоловіка дарчу зробили. Сказали нам, що так дешевше. А я повірила. Тепер він мене з дому вигнав. Скутера подарив на день народження — і його забрав.
Євген Вернигора в тюрмах просидів понад 20 років.
— Із Ніною ми просто дружили, — пояснює. — Митя вже жив із другою, а вона йому торби передавала в Київ. Думала, він сам там. Я по-людськи допомагав Ніні по хазяйству. Може, вона мене й любить. Мене багато жінок люблять. Та я їм нічого не обіцяв.
6 
35413
Коментарі