43-річна Наталя Малишева з Полтави подала заяву до Євросуду, що у французькому місті Страсбург. Судиться з колишнім чоловіком Владленом Шилом. Торік він відсудив у її трикімнатці кімнату площею 7,2 кв. м. Кухня, туалет, ванна і коридор перейшли у спільну власність. Хоче заселити до свого помешкання квартирантів.
Із Наталею мешкають дві їхні доньки, зять і другий чоловік. Навпроти вхідних дверей на килимку грається чорнява дівчинка в малиновому комбінезоні. 13-річна Олена — інвалід дитинства, має розумові й фізичні вади. Побачивши незнайомку, радіє, хапає за руку і збуджено повторює: "Тьотя, тьотя, тьотя".
— Обережно, Альонка сильна. Колись мене кришкою так стукнула, що синяк, як п"ятак, вискочив. Вона ж сили не відчуває, — Наталя просить старшу дочку 20-річну Юлю забрати дитину до іншої кімнати.
На кухні шафки щільно зачинені. На нижніх дверцятах врізані замки. На столах і підвіконні нічого немає.
— Я привчила себе до порядку, нічого на столі не лишаю. Альона може побити щось чи поранитися. Коли народилася, лікарі виявили пухлину на корі головного мозку, де збиралася рідина. Через це відставала в розвитку. Свекруха вимагала, щоб я кинула її в роддомі чи здала в інтернат. Чоловік обзивав усяко. Казав, що дочка ненормальна, треба було від неї зразу відмовлятися. Мою маму бив, бо вона за нас заступалася.
Подружжя розлучилося.
— Коли хотіла на аліменти подати, він прибіг назад проситися. Я простила. Але все почалося знову. Доводив до сліз Юлю. Альона через сварки могла по кілька днів не спати, скулила, як вовченя. Я раз у лікарню пішла, так він через годину прибіг туди і кричав: "Іди до своєї ненормальної, я більше не можу з нею сидіти".
Наталя ніде не працювала — не могла залишити дочку саму в кімнаті. Дитина часто хворіла, і на її лікування потрібні були гроші. Лікарі порадили зробити "підсадки" в обласному центрі трансплантації органів і тканин.
Свекруха вимагала, щоб я кинула дитину в роддомі
— Альона почала говорити по три слова. Казала: "Мама, пішли гулять", "Мама, дай нями". Одна підсадка — 1000 гривень. На останню просила грошей у діда й баби. Вони дали половину. Якби ще робили, було би краще. А так все повернулося назад.
Цю квартиру 1993-го отримала Наталина матір — Валентина Жохова. Перед тим 30 років стояла на квартирній черзі. У грудні 2006-го Наталя звернулася до полтавського райсуду, аби позбавити чоловіка прав на кімнату.
— Він на той час жив із батьками у чотирикімнатному приватному будинку. Проте відсудив у нас кімнату. Вона не закрита, але жити там не можемо. Боїмося, що квартирантів приведе.
Показує невелике порожнє приміщення. Шпалери пожовкли і повідставали. Штукатурка осипалася, лінолеум потріскався.
— Раніше це дитяча кімната була. Коли її відсудили, Альонку виставили на коридор. У дитини такий стрес був, що довго не могла говорити. Судимося три роки. Остання надія на Євросуд. Може, хоч там знайду справедливість.
Владлен Шило спілкуватися відмовляється. Він не працює, мешкає з батьками. Кажуть, зловживає алкоголем.
— Наташа може в які хоче суди подавати, та кімната наша, — каже його мати, 67-річна Валентина. — Син сам вирішить, що йому з тією жилплощею робити.
6 
35413
Коментарі