1 листопада 26-річна Оксана Дика з селища Вапнярка Томашпільського району Вінниччини померла від двосторонньої пневмонії. Вона працювала санітаркою в місцевій лікарні. Заразилася грипом після добового чергування.
— Збиралися синові 30-річчя справляти, а тут невістка Оксана померла, — плаче свекруха 50-річна Галина Дика. — Їй усього 26 років було. Літом вітали її з сином із 10-річчям шлюбу. Дочечка їхня тільки в перший клас пішла.
У листопаді Оксана планувала піти у відпустку. 23 жовтня відчула, що захворіла.
— Прийшла до мене і каже, що в грудях щось тисне, болить, — розповідає бабуся покійної 73-річна Людмила Дякова. — Я їй валер"яночки накапала, нітрогліцерин дала.
Уночі Оксана зателефонувала матері, попросила прийти.
— Ми тут поряд живемо, у двох хвилинах ходьби, — говорить мати 49-річна Людмила Дубовик. — Прибігла, а в неї температура 39, кашель сухий. Розтерла їй калини з сахаром. Стала оцтом обтирати, щоб температуру збити. Зробила суміш з анальгіну, аспірину і димедролу. Вона випила, і стало легше.
Наступної ночі температура піднялася знову.
— Сказала, що в понеділок піде капатися, — продовжує свекруха. — У понеділок і у вівторок була в лікарні, а в середу чомусь не пішла. У четвер син Віталік подзвонив мені, попросив її в лікарню відвести. Підходжу, а вона вже на вулиці чекає. Аж задихається від кашлю, бідна.
Протягом двох днів Оксані капали антибіотики. Температуру збити нижче 38° не могли. Тоді ж захворіли її мати, бабуся, дочка та чоловік.
— Але у всіх болєзнь пройшла в облєгчонному варіанті. Віталіка на роботі колеги полікували часником, цибулею, дали горілки з перцем. А сваха ходила в желєзнодорожну лікарню капатися. У них і внучка вдома хвора була, і бабуся.
— Ходити я не могла, — розповідає Людмила Прокопівна. — Спасибі кумові, Павлу Франчуку, возив мене на своїй машині. Коли Оксані зовсім погано стало, він у Вінницю їздив по ліки. Один раз купили меронем, за три ампулки виклали 1,5 тисячі гривень. Думали, поможе. А другий раз купили, то уже донечку не застали. Тепер не знаємо, як здати їх.
У суботу свекруха з чоловіком і сином пішли в ліс по гриби. До Оксани викликали дільничного лікаря.
— Раптом Оксанка дзвонить, плаче. Каже, що в Томашпільську райлікарню забирають. Вона не хотіла їхати, бо краще стало. Температура впала до 37. У лікарні її б тим самим лічили, що й вдома. Я написала відмовного листа. Лікарі наполягли флюорографію зробити. На ній ліве льогке почті все біле було, і праве задіто.
Останнього дня лікарі дозволили родичам сидіти біля хворої.
— Їй перед смертю серце штучне підключили, але до тями не приходила. Я у фільмах бачила, що навіть без сознанія людина чує, що їй говорять. Кажу: "Дитинко, що ти робиш, не помирай". Дивлюся, а в Оксанки на щоку сльоза потекла. Значить, почула.
Людмила Дубовик показує фото доньки.
— Онучка на дочку схожа, красуня. Вона тяжко її рожала. Думали, що помре. Я порадила слухатися лікарів і нічого не боятися. То вона доньку Людочкою назвала. Казала: "Мама, якби не ти, я б не витримала".
Дитині про смерть матері сказали в день похорон.
Прибігла, а в неї температура 39, кашель сухий
— Кажу їй, тепер мамочки більше немає. Вона тепер на небі, — схлипує Людмила Прокопівна. — Як перша зірочка сходить, то на тебе дивиться. Онучка, як тільки стемніє, біжить до вікна.
Рідним померлої лікарі Томашпільської райлікарні видали антивірусний препарат "Таміфлю".
— Дали тільки Віталію, мамі й дитині. Я питаю, чого іншим не дали. Ми ж постійно знаходилися біля неї. То мені вділили п"ять таблєток. А доньці, зятю, чоловікові вже не стало.
4 
35413
Коментарі
2