"Податок на OLX" - фарбування фасаду, коли фундамент прогнив

З одного боку, цей закон цілком відповідає духу євроінтеграції: він регулює бізнес на цифрових платформах, і водночас не оподатковує разові продажі. Але з іншого - чи запрацює він у країні, де судова система, Податковий кодекс, митниця, захист права власності та багато іншого - потребують не те, що реформування, а цілковитої перебудови?

Битва, яка розгорнулася навколо "податку на OLX", показує не стільки проблему конкретного закону, скільки проблему нашого підходу до європейської інтеграції в цілому.

Сам закон, якщо його прочитати, а не тільки гучні заяви опонентів, виглядає абсолютно адекватно: цифрові платформи від OLX до Bolt і Airbnb передаватимуть податковій інформацію про доходи користувачів і утримуватимуть 10% податку як податкові агенти. Дохід від продажу товарів до 2000 євро на рік не оподатковується, хоча для послуг, тобто для водіїв, кур'єрів і хостів, поріг не передбачено. Спрямовано це на тих, хто веде через платформи повноцінний бізнес і не платить жодної копійки податків. Старий сервант можна так само продавати на маркетплейсі, не чекаючи податкового інспектора в гості.

В Європейському союзі звітна частина цього закону називається Директива DAC7, вона працює з 2023 року, Польща імплементувала її у 2024-му, Угорщина у 2023-му, і в жодній з цих країн нічого страшного не сталося. Українська версія йде далі за DAC7, бо робить платформи податковими агентами, але сам принцип прозорості доходів на цифрових платформах є стандартною європейською нормою.

Але ми беремо цю директиву і вставляємо її в систему, яка залишається планово-соціалістичною, і ось тут починаються справжні питання. DAC7 написана для країн, де підприємець, отримавши запит від податкової, знає, що це стандартна процедура, а не наїзд, де він добровільно показує державі свої доходи, бо довіряє правилам гри, і де ці правила не змінюються щокварталу. Де податкова - це сервіс, а не орган покарання.

Тобто ми робимо косметику на фасаді, не чіпаючи фундамент. Поки Бюджетний кодекс написаний мовою радянського планування з косметичними виправленнями, поки Податковий кодекс нарощувався шарами двадцять років і нагадує археологічні розкопки Трої, поки митниця залишається ключовим джерелом появи "сірих" товарів в країні, будь-яка європейська директива ризикує працювати не зовсім так, як в країнах ЄС.

Невирішене питання судової реформи, захисту права власності, захисту авторських прав і т.д. - це все додаткові перепони на шляху до повноцінної європейської інтеграції, і ніякі звітності цифрових платформ не вплинуть на них.

Таких директив попереду десятки, від захисту персональних даних до регулювання контенту на платформах, і кожна з них буде давати обмежений результат, якщо ми продовжимо вставляти європейські норми в пострадянську операційну систему. Справжня євроінтеграція починається не з окремих законів, навіть дуже хороших, а з перебудови середовища, в якому ці закони мають працювати.

Оригінал