Дилема демократії: невизначеність як норма

Вибори під час війни. Чи не найболючіша тема для українського суспільства: і ті, хто впевнений у необхідності їхнього проведення, і представники протилежного табору - вороже налаштовані одне щодо одного і мають залізобетонні аргументи. Але як насправді має відбуватися дискусія щодо цього в демократичних суспільствах?

Дуже часто політичні суперечки не мають рішення, яке може задовольнити всіх. Ісайя Берлін писав про те, що людські цінності не завжди можна звести до єдиної системи, де все добре одне з одним узгоджується. Свобода може вступати в конфлікт із безпекою, рівність - зі свободою, справедливість - із милосердям. У таких випадках мудра політика полягає в тому, щоб ухвалити складне рішення і залишити можливість переглянути його, а не переконувати всіх, нібито конфлікту більше немає.

Власне, таким конфліктом сьогодні виступає суперечка про вибори під час війни, яку активно використовує російська пропаганда - максимально зіштовхуючи в медійному полі спікерів з різних сторін, формуючи пул коментаторів та критиків. Але з цього не випливає, що сама проблема вигадана, або що будь-яка розмова про вибори автоматично працює на Москву. Цей конфлікт реальний, і він є відображенням складності світу, в якому ми живемо. Тож нам треба навчитися говорити про цю проблему, не розколюючись на два табори.

Одні кажуть: влада не отримувала нового мандата через вибори, суспільство змінюється, війна триває роками, а отже питання політичного представництва нікуди не зникло. Інші відповідають: вибори під час великої війни можуть бути небезпечними, фізично нерівними для мільйонів громадян, провести їх на окупованих територіях неможливо, а сама виборча кампанія може додатково розколоти країну. До того ж, чинне законодавство прямо не дозволяє проводити вибори під час воєнного стану.

Держава має одночасно підтримувати власну політичну легітимність і вести війну на виживання, а отже - хитатися між різними полюсами

Це не та ситуація, в якій одна сторона виступає на стороні демократії, а інша думає лише про безпеку, адже це два різних регістри, кожен з яких має бути врахований. І не та ситуація, в якій достатньо просто знайти правильну юридичну формулу, або просто реалізувати вибори через додаток в смартфоні. Держава має одночасно підтримувати власну політичну легітимність і вести війну на виживання, а отже - хитатися між різними полюсами.

Саме тут корисна теза дослідниці Генні Вічерс про демократію як систему, яка "інституціоналізує програш". Демократія працює тому, що той, хто програв сьогодні, не втрачає права залишатися політичним гравцем і спробувати перемогти завтра, навіть коли компромісу немає. Ця теза в нашій ситуації означає наступне: вибори під час війни неможливо провести, і водночас дискусія про вибори не є нелегітимною, вона є ознакою демократичного процесу.

Якщо вибори зараз неможливі з міркувань безпеки, це потрібно пояснювати саме цим: неможливістю забезпечити нормальне волевиявлення. Це аж ніяк не придушення свободи чи авторитаризм.

І навпаки, аргумент про майбутні вибори не повинен перетворюватися на вимогу провести їх будь-якою ціною. Вибори - це не просто день голосування. Це кампанія, рівний доступ до інформації, участь військових, голосування громадян за кордоном, безпека виборчих дільниць, питання окупованих територій, робота партій і медіа. Якщо держава не може забезпечити ці умови, проведення виборів саме по собі не стане доказом демократичності.

Чинне правило, яке забороняє проведення виборів під час воєнного стану. Не можна порушувати його лише тому, що суспільство втомилося від невизначеності. Правила існують саме для того, щоб у кризовій ситуації не змінювати їх під тиском моменту.

...відсутність виборів не повинна означати відсутність демократії

Водночас - це правило не повинно перетворюватися на привід відкласти питання представництва на невизначений термін. Якщо війна триває довго, демократія повинна шукати інші способи зберігати політичну конкуренцію, контроль влади, роботу парламенту, незалежність медіа, діяльність опозиції та можливість для громадян впливати на рішення держави. Інакше кажучи, відсутність виборів не повинна означати відсутність демократії.

Саме тому дискусію про майбутні вибори не треба ні таврувати як російську операцію, ні перетворювати на тест на патріотизм. Нормальна демократія передбачає, що люди можуть сперечатися навіть тоді, коли країна переживає найважчий період. Як казав док Емметт Браун: майбутнє ще не написане. І ми якраз зараз пишемо, яким воно буде - пишемо всі разом.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі