Вибори у Польщі: Україна за бортом?

Перший тур президентських виборів у Польщі завершився. Серед фаворитів перегонів, що вийшли у фінал - Рафал Тшасковський, який бачить Україну буфером між Росією та цивілізованим світом. Та Кароль Навроцький, який дуже не хоче вступу України в НАТО та ЄС. Що відбувається в сусідній країні?

18 травня у Польщі пройшов перший тур президентських виборів. 13 кандидатів, кожен з яких зібрав не менше 100 тисяч підписів на підтримку своєї кандидатури, змагалися у великих перегонах, які мали завершити електоральний цикл, що розпочався парламентськими виборами у жовтні 2023 року.

Вибори поряд із війною

Нагадаю, що півтора року тому домінування партії "Право і справедливість" у польській політиці було торпедовано спільними зусиллями "Громадянської коаліції", "Лівиці" та "Третього шляху", утвореного PSL та "Польщею 2050". Вони за підсумками парламентських виборів створили коаліцію та усунули "ПіС" від влади, прем'єром став Дональд Туск - досвідчений політик, з досвідом роботи головою Європейської Ради. Цей досвід та система влади, що існує у Польщі, підказали найбільш відомому кашубу у світі не балотуватися у президенти самому, а делегувати це право президенту (меру) Варшави Рафалу Тшасковському. Персоналій фаворитів виборів президента Польщі ми ще торкнемося, зараз ще пару слів про історичний контекст.

Проте варто згадати активізацію участі Туска у "коаліції охочих" на підтримку України, він побував у Києві та всіляко демонстрував готовність бути учасником загальноєвропейського процесу. Говорять, що зараз Варшаві ближчий Веймарський трикутник (Німеччина - Польща - Франція), ніж Люблінський (Литва - Польща - Україна). Натомість міністр оборони Владислав Косиняк-Камиш наголошував, що підтримка дій коаліції охочих буде лише логістичною. І це, схоже, відповідає настроям значної частини польського суспільства.

Якщо попередня президентська кампанія проходила на тлі пандемії COVID-19 (тоді Рафал Тшасковський "по очках" програв Анджею Дуді, друга президентська каденція якого завершиться влітку цього року), то нинішня відбувається поряд з війною. Російсько-українською війною. Курс на переозброєння Війська Польського взяла ще "ПіС", і тут не обійшлося без скандалів та звинувачень у корупції. Проте Польща вже витрачає 5% свого ВВП на оборону та продовжує зміцнювати обороноздатність, зокрема, запровадивши тренування резервістів.

Чи звучала під час виборів тема можливого протистояння з Росією? Так, адже під час цієї президентської кампанії пройшла низка різноманітних дебатів між кандидатами та навіть представниками виборчих штабів. Російську загрозу в Польщі відчувають непогано, краще, ніж у багатьох інших європейських країнах. У цьому питанні сформовано відповідний історичний фон через розстріл польських офіцерів у Катині та інших місцях у 1940 році та Смоленську трагедію 2010 року, у якій загинув президент Лех Качинський з дружиною та майже дев'ять десятків представників польського істеблішменту. Тому загальне ставлення до Росії у Польщі відповідне. У цих президентських виборах брав участь кандидат Мацей Мачєк, який дозволяв собі публічні реверанси перед Путіним, проте його результат виявився значно нижчим за статистичну похибку.

Кандидати в президенти Польщі не приділяли значної уваги українським біженцям, що видається дивним лише на перший погляд. Річ у тому, що процес натуралізації українських громадян (разом з трудовими мігрантами їх у Польщі близько двох мільйонів, і українці стали найбільшою етнічною меншиною країни, суттєво змінивши звичний уклад колись моноетнічного польського суспільства) триває повільно, в електоральному сенсі виборці з українським корінням важать мало. Відтак темою для дискусії стала лише перспектива скасування виплат на дітей 800+, яка є фактично єдиною соціальною допомогою, на яку можуть розраховувати українські біженці у Польщі.

Фаворити перегонів (до другого туру потрапляють Рафал Тшасковський та кандидат від правих Кароль Навроцький) відзначилися заявами про Україну. Тшасковсьский під час теледебатів заявив, що бачить її як буферну зону між Росією та Заходом, Навроцький наголошував, що не підтримує швидкий вступ України до НАТО та ЄС. Варто пригадати ще провокаційний візит представника "Конфедерації" Славоміра Менцена до Львова та послідовну підтримку України маршалеком Сейму Шимоном Головнею, який посів у загальному заліку лише п'яте місце.

Персональний вимір

Перемогу Рафала Тшасковського у першому турі передбачали більшість аналітиків. Представник "золотої молоді", який став фаховим технократом та популярним мером Варшави, проводив інтенсивну виборчу кампанію, проте під час дебатів часом губився та втрачав обличчя. Метросексуальність Тшасковського підштовхнула опонентів до спроби публічно вручити йому райдужний прапорець, який символізує ЛГБТ-спільноту.

Перемога у першому турі не означає тріумфу у загальному заліку, і Тшасковському доведеться ставати більш активним, навіть різким. Цікаво, що у разі обрання президентом, він стикатиметься з необхідністю довести, що його відносини з прем'єром Дональдом Туском не нагадують неформально-ієрархічний тандем Анджея Дуди та лідера "ПіС" Ярослава Качинського.

Кароль Навроцький, президент Інституту національної пам'яті, посів друге місце, здійснивши фінішний спурт (фінальний ривок, прим.ред.). Схоже, йому допомогла зустріч із Дональдом Трампом за два тижні до голосування. Навроцькому закинули причетність до оборудки з квартирою-кавалеркою у Гданьську, права на яку він отримав завдяки обіцянці пожиттєво доглядати власника, який, зрештою, опинився у державному інтернаті для літніх людей.

Проте для електорату "ПіС" цей факт виявився менш значущим за помітний євроскепсис Навроцького та його обіцянку зберігати традиційну Польщу. Прагнення політтехнологів опонентів "підсвітити" непросту молодість Навроцького не перетворили його на "польського Януковича". До речі, на посаді президента боротися за традиційні цінності цілком реально, адже польські експерти говорять, що глава держави може легко гальмувати активність уряду. Або, навпаки, прискорювати її.

Третє місце Славоміра Менцена, якого підтримали понад 15% виборців, підтвердило правильно обраний алгоритм компанії представника "Конфедерації". Він стартував першим, робив ставку на особисті зустрічі у провінції та діалоги з молодими виборцями. "Пиво з Менценом" зайшло багатьом молодим полякам, і це робить бронзового призера президентських перегонів розпорядником значної кількості голосів.

Його радикальний соратник по крайньо правому флангу, Гжегож Браун, набрав понад 6% голосів, що говорить про помітне зростання популярності правих популістів. Показово, що кандидати від лівих сил - Магдалена Бєят та Адріан Зандберг - сукупно набрали майже 10%. Поляризація польського суспільства проявляється не лише за регіональною ознакою, у розрізі міста - провінція, але знаходить відображення навіть на рівні родин.

Встигнути до літа

Два тижні між першим та другим турами президентських виборів у Польщі будуть насиченими, адже обом кандидатам потрібно боротися за перемогу. Висока явка у другому турі практично виключає додаткову мобілізацію прихованих електоральних ресурсів. Багато буде залежати від особистого позиціонування, і тому "золотому хлопчику" Тшасковському може бути складніше, ніж "простому вірянину" Навроцькому перетягнути на свій бік тих, хто не визначився.

Не станеться і механічного перетоку голосів кандидатів, які залишилися за бортом, політичні торги можуть стати вагомим фактором консолідації навколо одного з фіналістів. У Польщі не звучатимуть обіцянки про вихід з ЄС та НАТО, проте тем для дискусій вистачатиме і без цього. Серед них - формат і розмір допомоги Україні та рівень вдячності її громадян, які опинилися у Польщі.

Цілком можливим виглядає і спроба втручання російських спеслужб у перебіг польських виборів. Вони активізували операцію "Двійник", створюючи фальшиві акаунти політиків та публічних осіб та можуть постаратися зіграти на ідеологічних протиріччях фіналістів президентських виборів. Спроба дестабілізація ситуації у Польщі для Росії виглядає одним із пріоритетів.

Від результату президентських виборів значною мірою залежить і стійкість нинішньої парламентської коаліції, яка виглядає доволі строкатою. Майбутні парламентські вибори заплановані на осінь 2027 року, проте охочі прискорити політичний процес знайдуться, тільки-но будуть оголошені офіційні підсумки президентських перегонів.

Gazeta.ua