І нашим, і вашим? Чаї та кава "Мономах" - і для ЗСУ, і для Росії

Цікава історія розгортається довкола торговельної марки "Мономах": вона постачає свою продукцію чи не по всій Україні - супермаркети, Укрзалізниця, ЗСУ... І водночас - жваво торгує з Білоруссю, а через неї - з Росією. Один зі співвласників бренду вже в бігах, відколи СБУ зацікавилась цією історією. Що відбувається?

Як відомо, я цікавлюся білорусько-українськими відносинами, які сьогодні швидше жевріють, ніж реально підтримуються.

Одне з ключових питань - товарообіг, який у 2021 році перевищував 5 мільярдів доларів, а у 2024му скоротився до кількох десятків мільйонів доларів. Цифра все одно цікава, адже кордон Білорусі та України нагадує лінію фронту - щоправда, бойових дій після вигнання російських окупантів навесні 2022 року з Київщини, Чернігівщини та Житомирщини немає.

Завдяки публікації журналіста Євгена Плінського я зрозумів, звідки взялася ця цифра. Українська компанія "Мономах", яка займається чаєм та кавою, доволі активно, як для воєнного часу, веде бізнес із Білоруссю, де її інтереси представляє компанія "Натур Текнолоджис". Специфіка бізнесу в Білорусі є такою, що вести його без "кришування" силовиками практично неможливо, отже, білоруський КГБ цілком в курсі "чайних справ".

Проте це, за великим рахунком, не головне, адже між Білоруссю та Україною навіть зберігаються дипломатичні відносини. Проблема в іншому: Білорусь добрих десять років виступає посередником для транзиту до Росії підсанкційних товарів (хороший чай і справді на вагу золота). Для Росії чай - практично національний напій - після горілки, ясна річ. От тільки як тоді діяти, якщо чайна продукція, яку розфасував "Мономах" та постачає Силам оборони України, опиниться у пайках окупантів?

Дуже дивний "чай на трьох" виходить, без ста грамів не розібратися. А якщо серйозно - то санкції, які накладає українська влада на тих, хто торгує з Росією, мають бути і потужними, і показовими, щоб лише на чай із бутербродом грошей вистачало.

Оригінал