Карфаген має бути зруйнований. І не лише в Генпрокуратурі

Коли влада зосереджена в одних руках, існує великий ризик зловживати нею для тиску на політичних опонентів. А в Україні - це вже цілком сформована злочинна схема, що діє упродовж років. І кейс операції "Карфаген", коли у корупційних оборудках виявилася задіяною вся вертикаль Генпрокуратури - цьому доказ. Як будемо виправляти ситуацію?

Кейс "Карфагена" ще раз довів існування глибокої кризи прокуратури, яку багато років використовують як примітивну зброю для знищення "ворогів" влади. Зазвичай це караючий меч президента. За це прокурорським було дозволено майже все.

Саме офіс Генпрокурора був торпедою у спробі знищення НАБУ та САП минулого літа. Горезвісну пресконференцію Руслана Кравченка пам'ятають усі. Лише завдяки тому, що на владу натиснули вулиця та західні партнери, антикорупційні органи сьогодні працюють. І працюють добре.

Функцією прокурорських було й залишається і знищення представників місцевого самоврядування, яке кісткою в горлі Банкової стоїть вже багато років. Кравченко та його перша заступниця Марія Вдовиченко, яка пішла у відставку слідом за "шефом", їхні підлеглі роками генерували кримінальні провадження проти політичних опонентів.

Спочатку працювали у тісній координації з Андрієм Єрмаком. А після його відставки - діяли за попередніми вказівками та відпрацьованими схемами.
Найбільш показовим став тиск на Київ. Проти київської влади було ініційовано понад 1500 кримінальних проваджень, проведено понад 1200 обшуків, оголошено більш як 300 підозр. І результат - лише 4 вироки.

Відтак питання, скільки справ із 1200 було сфабриковано - риторичне. Справи розвалювалися ще до суду або в суді. Задача була - зайти до КМДА, зробити виїмку документів, зупинити роботу. За це дозволялося і про себе не забувати - з колцентру данину зняти, чи бізнес привласнити.

Формула успіху Генпрокурора була проста: атакуєш НАБУ, САП, Кличка, опозицію, за це набиваєш кишені через ФОПи "королев" і маєш захист від відставки у Раді.

Так було багато років, і досі є. Це триватиме, допоки Карфаген не буде знищено. Бо призначення нового Генпрокурора в існуючій системі координат зробить з нього умовного "пшонку" чи "кравченка" за дуже короткий час. Потрібно реформувати саму систему прокуратури.

Почати хоч б з конкурсного обрання керівників інституцій із залученням незалежних експертів. Звісно, це не чарівна пігулка. Але досвід НАБУ, САП і нового керівництва БЕБ принаймні демонструє одну важливу річ: керівник, який не завдячує своєю посадою виключно одному політичному центру, має значно більше простору для самостійності.

"Карфаген" має стати не черговим політично-корупційним скандалом. Це важливий тест на те, чи здатна Україна нарешті перейти від держави персональних призначень до держави інституцій.

Оригінал