Перевідкриття Шевченка в українському театрі

У переддень 210 річниці від дня нородження Кобзаря - афіша вистав, створених за мотивами творчості великого українського поета

Вкрай дивно звучить теза, що згадувати когось/щось варто не раз на рік, а постійно. Це твердження сповнене невиправданого апломбу, й геть позбавлене елементарного планування. Адже в інші дні є інші приводи, про які так само варто було б пам'ятати/згадувати частіше, але днів у році всього 365, годин у добі 24, а цьогоріч Шевченкові - 210. І припадає це на 9 березня. Тож саме час піддатися на численні пропозиції відкрити для себе Григоровича.

А відкривати та перевідкривати є що! Журливі "Катерини", які треба було "відсидіти" до Шевченківських днів та пов'язаних з ними урочистостей тримались достатньо довго. Одну з найбільш ранніх згадок про виставу за Шевченком, з якої не хотілося втекти, можу назвати "Назара Стодолю", якого 2009 року на сцені Київського театру Франка поставив Юрій Кочевенко. Актори з'являлися у кольоровому, соковитому і недешевому вбранні, яке зі смаком створила для вистави художниця Катерина Корнійчук. Тими кризовими роками гроші на Шевченка, попри все, знайшли (кулуарно подейкували про долучення до процесу тодішнього президента Ющенка, який особисто відвідав прем'єру). Саме тоді стало зрозуміло, що "перевдягання" Шевченка в має величезний сенс.

Зараз цей процес у розпалі на театральній сцені. Режисерка Катерина Чепура підготувала дві "одноактівки", які органічно доповнюють одна одну. В концерті-виставі "Тарас співає" задіяні актори Київського театру юного глядача. Музичне трактування поезій Кобзаря - від молодого хормейтера Валентина Фоменка.

Моя увага розривалась між вокальним виконанням акторів ТЮГу й реакціями в залі. Глядача не обдуриш: було б посередньо - ніхто б відео собі не фільмував. Музичне наповнення програми "Тарас співає" це готовий альбом, яким варто зацікавитися музичним продюсерам. А театру - не втратити пальму першості та почати викладати пісні в Тік-Току, адже потенціал твору співвідносний із переглядами "Конотопської відьми".

Проте є ще й друга частинка ТЮГівської Шевченкіади - вистава "Вусата зустріч". Для столичного закладу культури, який позиціонує себе як "Твій перший театр" - оптимальна точка входу для першого знайомства із творчістю Тараса Григоровича. Творцям вдалося так скомпілювати фрагменти його творів, що часовий простір між днем сьогоднішнім та часом написань поезій зникає.

Жодних абстракцій та відсторонень. Рядки поеми "Кавказ": "За кражу, за войну, за кров, // Щоб братню кров пролити, просять // І потім в дар Тобі приносять // З пожару вкрадений покров!!" лунають під появу в просторі сцени вкраденого унітазу. Рядки "Долі": "Ти взяла // Мене, маленького, за руку // І в школу хлопця одвела // До п'яного дяка в науку" взагалі проходять рефреном постановки, повторюються знов і знов, перебираючи театральний інструментарій: від живого плану до маріонетки - і у зворотному напрямку.

Окрім того, метафоричне зривання вусів та папахи у "Вусатій зустрічі" стає ритуальною кульмінацією вистави. І має потенціал для цілком практичного переусвідомлення Київським ТЮГом самого себе, а його глядачами - моноліту нашої культури, гучнішої та світлішої у найтемніші часи. "Тарас співає" плюс "Вусата зустріч" може дорівнювати повноцінній виставі у репертуарі, а не в разовій акції до ювілейної дати.

Як з'ясувалося, простір для відкриття та перевідкриття свого, українського - бездонний! Зняття нашарувань чекають літератори й драматурги, які й до того були присутні на театральній сцені. Новела "Сойчине крило" Івана Франка просто злітає під натиском Степана Пасічника, який поставив її на сцені Харківського театру "P. S.", або версія цього ж твору від Георгія Ковтуна, що збирає аншлагові зали в Київській опері та привертає увагу до Івана Яковича та повертає музику Анатолія Кос-Анатольського.

Відбуваються прем'єри вистав на тексти Агатангела Кримського, Майка Йогансена - "Love Revolution" Наталії Сиваненко в театрі "Золоті ворота" (ця вистава вельми проблемна з точки зору режисерської роботи, але просто родзинка з відкриття "титанів 20-х"). Шалена підліткова енергетика вистрілює виставою "Я до тебе прийду", де вихованці Київського Народного музичного театру юного актора "FantaziaNew" разом із режисеркою Олесею Островською перевідкривають постаті Василя Стуса та Валентини Попелюк…

…ходіть в театр за будь-якої нагоди, а цими Шевченківськими днями - на дотичну до Тараса виставу. На крайній випадок, перечитайте пару-трійку віршів.