Не зробити гірше. Чотири правила спілкування, якщо ваші рідні військові

Головне – дати зрозуміти, що їх чекають і їм є куди та до кого повертатись

Хочемо ми цього чи ні, але війна змінила нас, змінила наших рідних, особливо якщо вони в ЗСУ. І це суттєво впливає на комунікацію та й на стосунки в цілому. Як спілкуватися з військовими, якщо це ваші рідні чи друзі, щоб зберегти емоційну близькість і не нашкодити?

Перше правило: щиро говоріть про свої емоції та переживання.

Тим самим ви зменшите інтенсивність власних переживань і допоможете вашим рідним бути більше відкритими. Коли я почала працювати на гарячій лінії психологічної підтримки і мені надходили дзвінки від військових, я зрозуміла одну важливу річ: потрібно бути абсолютно відвертими та відкритими, бо вони за кілометр відчують будь-яку фальш і не підуть на контакт. Тому щиро говоріть про свої почуття та емоції, про те, що ви переживаєте, уникаючи ти-повідомлень.

Наприклад: "Я дуже хвилююсь, бо не знаю про що з тобою говорити. Дай мені знати, якщо я зачеплю щось, що тобі боляче чи неприємно"; "Мені незвично бачити тебе таким, тому я почуваюсь розгублено. Мені важливо з тобою про це поговорити".

Друге правило: не додумуйте і не дофантазовуйте того, чого немає.

Свого часу ми з чоловіком потрапили в цю пастку, коли я зі свого боку, а він зі свого хотіли "не нагружати" одне одного своїми переживаннями, бо коханій людині і так важко. Ні до чого, крім виснаження, роздратування і віддалення це не привело.

Краще перепитати, уточнити, ніж "жити в себе в голові" і вирішувати за іншого, що і як для нього чи для неї буде краще.

Третє правило: обережно із з'ясовуванням стосунків, а ще краще – відкладіть це на потім.

Буває так, що певну поведінку та емоційний стан рідних-військових, як-от відстороненість, пригніченість, замкнутість, небажання спілкуватись, роздратованість, ми сприймаємо як охолодження почуттів, власну непотрібність чи непривабливість, нецікавість тощо.

Перш ніж сипати претензіями та незадоволенням, з'ясуйте, що насправді відбувається з вашими рідними. Можливо, людина переживає депресію або страждає на ПТСР, і справа зовсім не в вас? Можливо, така поведінка ваших рідних свідчить про те, що їм необхідна допомога, про яку вони не можуть попросити?

Проявіть терпіння і розуміння. Світ обертається не лише навколо вас. Ця війна перед кожним з нас поставила свої виклики, і кожен долає їх по-своєму. Будьте опорою і підтримкою одне для одного.

Четверте правило: дайте висловитися.

Не лише слухайте, але і чуйте. Співпереживайте, розділяйте як добрі, так і травматичні моменти.

Але пам'ятайте:

– ніякої критики;

– ніяких порад;

– ніяких "ярликів".

Бережіть одне одного.

Оригінал