Наберіться терпіння. Контрнаступ – марафон, а не бліцкриг

Успіхи ЗСУ останнії місяців 2022 року спонукали багатьох очікувати такого ж швидкого прогресу під час цієї кампанії. Але цей контрнаступ є набагато складнішим

Не минуло й двох тижнів, відколи вперше підтвердили, що довгоочікуваний контрнаступ України нарешті розпочався. Але президент Володимир Зеленський вже змушений дати відсіч критиці щодо темпів воєнних дій, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

"Дехто вважає, що це голлівудський фільм, і чекають на результати прямо зараз. Це не так. Чого б дехто не хотів, включаючи спроби чинити тиск на нас, з усієї поваги, ми просуватимемося на полі бою так, як вважаємо за потрібне", – сказав він ВВС 21 червня.

Слова Зеленського відображають розчарування Києва через повідомлення в основних міжнародних ЗМІ та поширені заяви в соцмережах, що український контрнаступ вже захлинається. Радник президента Михайло Подоляк один із багатьох українських коментаторів, які припустили, що ця тенденція – частина скоординованої операції Кремля щодо дезінформації. У повідомленні від 20 червня він звинуватив Москву в розпалюванні істерії у ЗМІ щодо можливого провалу контрнаступу, щоб забезпечити припинення вогню та "заморозити конфлікт за будь-яку ціну".

Пов'язані з Кремлем чи дружні до Росії джерела, ймовірно, стоять принаймні за частиною недавньої критики щодо початкових темпів українського контрнаступу. Водночас негативні оцінки є також наслідком надто завищених очікувань, що склалися за піврічний період перед кампанією.

В останні місяці 2022 року українські війська приголомшили світ, звільнивши великі території країни від російської окупації. Внаслідок блискавичного вересневого наступу більшість Харківської області була деокупована, а методичний наступ на півдні призвів до звільнення Херсона. Ці успіхи спонукали багатьох очікувати такого ж швидкого прогресу під час цієї кампанії. Насправді контрнаступ України влітку 2023 року є набагато складнішим завданням майже в усіх сенсах.

Україна має подолати величезні російські сили вторгнення, посилені 300 тис. мобілізованих, які закопалися за послідовними лініями складних оборонних укріплень, що протягнулися більш як на 1000 км. Вони повинні зробити це без переваги у повітрі і в той час, коли російська артилерія перевершує їх по озброєнню на багатьох ділянках фронту. Вони також не можуть розраховувати на елемент несподіванки. Це неймовірно амбітне завдання. Зрозуміло, українські командири дотримуються методичного підходу до кампанії.

Досі прогрес був дуже повільним, але неухильним. Україна стверджує, що за перші кілька тижнів контрнаступу звільнила щонайменше вісім населених пунктів. У той час як більшість із них – малонаселені прифронтові села, які не мають стратегічної цінності, вигляд українського прапора, піднятого у звільнених громадах, дає всім українцям величезне моральне піднесення. Тим часом великі битви ще попереду.

Наразі українські війська зосереджені на розвідувальних атаках на численних ділянках фронту, щоб виявити слабкі місця та послабити оборону Росії. Україна також проводить комплексну кампанію авіаударів по російським військовим та матеріально-технічним об'єктам вглибині окупованої території. Рішення Великої Британії у травні 2023 року дати Україні крилаті ракети великої дальності Storm Shadow відіграє важливу роль у цих повітряних атаках, дозволяючи вражати цілі практично у будь-якій точці окупованої України. Наприклад, вважається, що ці ракети застосовували 22 червня під час атаки на стратегічно важливий міст, що з'єднує Крим із окупованим Росією півднем України.

Ця тактика нагадує початкові етапи минулорічної, зрештою, тріумфальної української кампанії зі звільнення Херсона. На початку серпня 2022 року Україна публічно заявила про початок контрнаступу з метою звільнення міста та прилеглих районів. Спочатку прогрес був повільним, що призвело до широкої критики та песимістичних прогнозів. Проте українська стратегія систематичного обстрілу ключових мостів через Дніпро, на які покладалися російські війська для поповнення запасів, у результаті, окупилася. Оточені та відрізані, російські командири на початку листопада наказали принизливо відступити.

Хоча Херсонський контрнаступ мав набагато менші масштаби, ніж теперішня операція, він, мабуть, є найкращим орієнтиром для поточних цілей України та можливих термінів. У кампанії зі звільнення Херсона брали участь десятки тисяч солдатів, і вона тривала близько трьох місяців. У сьогоднішньому контрнаступі задіяні сотні тисяч військових з обох сторін, а на карту поставлено територію, що дорівнює європейській країні середнього розміру. Можуть минути місяці, перш ніж українське командування відчує, що умови сприятливі, щоб зробити потужний ривок для досягнення всеосяжного прориву.

Міжнародні партнери України, здається, розуміють необхідність терпіння і тепер наголошують на довгострокових зобов'язаннях перед Україною, які виходять далеко за межі нинішнього наступу. На конференції з відновлення України в Лондоні 21 червня прем'єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак підтвердив свою обіцянку "бути на боці України, скільки буде потрібно". Аналогічні обіцянки останніми тижнями дали й інші західні лідери.

Ці заяви особливо важливі у той час, коли надії Росії на порятунок їхнього вторгнення все більше залежать від послаблення рішучості Заходу та скорочення підтримки України. Незважаючи на численні невдачі останніх 16 місяців, Путін та інші високі діячі режиму в Москві, мабуть, все ще переконані, що зрештою зможуть пережити в Україні демократичний світ. Європейські та американські лідери намагаються розвіяти такі очікування, демонструючи силу своєї прихильності до перемоги Києва.

У міру того, як міжнародна тривога зростає через можливу відсутність прогресу у великому літньому контрнаступі України, життєво важливо, щоб це послання про єдність та рішучість Заходу залишалося ясним та недвозначним. Кампанія з відбиття російського вторгнення – марафон, а не бліцкриг. Проте вона має всі шанси на успіх, поки Україна та партнери непохитні у своїх зобов'язаннях.

Переклад Gazeta.ua