Путін у розпачі. І це небезпечно

Міжнародне співтовариство має об'єднатися, щоб не дати Росії втягнути світ у катастрофу

Володимир Путін відновив брязкіт ядерною зброєю. Наприкінці березня він заявив, що планує розмістити ядерну зброю у сусідній Білорусі. Цей багато в чому символічний крок був спрямований на те, щоб залякати західних лідерів і утримати їх від подальшого озброєння України. Насправді ж це просто підкреслює зростаючий відчай Росії та відсутність у Кремля альтернативних варіантів у міру того, як спроби завоювання України продовжують руйнуватися, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Путін не раз вдавався до ядерного шантажу з початку повномасштабного вторгнення трохи більше 13 місяців тому. У перші кілька днів вторгнення російський диктатор показав готовність до ядерного залякування, публічно привівши ядерні сили своєї країни у стан "особливої бойової готовності". Це було широко витлумачено як спроба перешкодити будь-якому втручанню Заходу.

Нові погано завуальовані ядерні погрози пролунали у вересні 2022 року, коли Путін спробував посилити своє невпевнене вторгнення. Після низки поразок на полях битв і прикрих відступів він оголосив про першу мобілізацію своєї країни з часів Другої світової війни, перш ніж похвалитися неперевершеною "зброєю руйнування" Росії та поклятися "використати всі засоби, які є в нашому розпорядженні" для захисту країни. "Я не блефую", – попередив тоді Путін.

Неважко уявити, чому він зараз вкотре вдається до ядерного брязкання зброєю. В останні місяці військова допомога Україні вийшла на новий рівень і при цьому перетнула кілька "червоних ліній" Росії.

Західні країни погодилися дати Києву новітні системи ППО, сучасні танки та реактивні радянського типу винищувачі. Що характерно, Путін сформулював свої плани про розміщення ядерної зброї в Білорусі як відповідь на рішення Великої Британії дати Україні протитанкові боєприпаси, які містять збіднений уран.

Тим часом військові "успіхи" Росії в Україні продовжують погіршуватися. Піврічна кампанія з примусу Києва до підпорядкування шляхом завдання ударів по цивільній інфраструктурі країни закінчилася провалом. Уздовж лінії фронту на півдні та сході з початку 2023 року ведеться широко розрекламований російський наступ, але він не зміг досягти значного прогресу, зазнавши катастрофічних втрат. Це призводить до швидкої деморалізації путінської армії, оскільки в соцмережах регулярно публікують відеозвернення, в яких групи недавно мобілізованих російських солдатів скаржаться на самогубну тактику та велику кількість загиблих.

Також мало підстав для оптимізму Росії на міжнародному фронті, де початкові очікування послаблення західної підтримки України швидко випаровуються. Справді, у перші місяці 2023 року прихильність демократичного світу до України була сильніше, ніж будь-коли. У лютому президенту Володимиру Зеленському дали героїчний прийом під час короткої поїздки до Лондона, Парижа та Брюсселя. За кілька тижнів президент США Джо Байден прибув до Києва, щоб підкреслити свою рішучість підтримувати Україну.

Ще більше поганих новин для Росії прийшло в середині березня, коли Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна за звинуваченням у воєнних злочинах, пов'язаних із масовим викраденням українських дітей. Хоча безпосередньої небезпеки того, що російський правитель постане перед судом, немає, звинувачення є ще одним приниженням, яке підкреслює статус Путіна як ізгоя і послаблює його становище вдома і за кордоном.

Навіть недавній візит китайського лідера Сі Цзіньпіна до Москви не зміг розсіяти морок. Зустріч на найвищому рівні принесла Путіну мало конкретних досягнень, але зміцнила його позицію молодшого партнера у нерівноправних двосторонніх відносинах. Цікаво, що одним із небагатьох пов'язаних із безпекою підсумків візиту стала спільна заява, яка закликає всі ядерні держави утриматися від розміщення ядерної зброї за межами своїх національних кордонів. Наступне рішення Путіна розмістити ядерну зброю в Білорусі може свідчити про його розчарування через очевидне небажанням Китаю рішуче підтримувати Росію.

Залишається геть не ясним, чи Росія здатна повернути собі військову ініціативу в Україні звичайними засобами. Кремлівські чиновники недавно почали говорити про значне збільшення військового виробництва, тоді як надалі ходять чутки про додаткові хвилі мобілізації, щоб підтримати виснажені ряди російських сил вторгнення.

Однак цей оптимізм суперечить реаліям в Україні. Міністерство оборони Великої Британії нещодавно повідомило, що Росія зараз розвертає танки і бронетехніку 1950-х і 1960-х років, "щоб компенсувати попередні втрати". При обмеженому доступі до західних технологій, що перебувають під санкціями, багато аналітиків ставлять під сумнів наступальний потенціал російської армії, що складається в основному з призовників, погано мотивованих військ з обмеженою підготовкою та застарілого спорядження.

Цей похмурий прогноз допомагає пояснити, чому Путін розігрує ядерну картку. Його ядерні погрози можуть здатися порожніми, але вони надто серйозні, щоби повністю ігнорувати їх, і він про це знає. У той самий час міжнародне співтовариство не може допустити успіху путінської тактики залякування. Якщо ядерний шантаж окупиться для Путіна в Україні й дозволить йому вирвати своєрідну перемогу з пащі поразки, це стане нормальним елементом міжнародних відносин із руйнівними наслідками для глобальної безпеки. Країни всього світу будуть прагнути отримати ядерні арсенали, щоб уникнути долі України.

Досі реакція на останнє брязкання ядерною зброєю була обнадійливою. Офіційні особи США, ЄС та НАТО були єдиними у своєму засудженні. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррель назвав це "безвідповідальною ескалацією і загрозою європейській безпеці", а міністерство закордонних справ Німеччини звинуватило Росію в "черговій спробі ядерного залякування". Мабуть, найкращий коментар був із Києва. Радник президента Михайло Подоляк заявив, що коментарі Путіна показують, що він боїться поразки в Україні та не може запропонувати нічого, окрім тактики залякування.

Ймовірно, найближчими місяцями ми все частіше стикатимемося з такою тактикою залякування. Оскільки українські військові зараз готуються до того, що обіцяє стати їх найбільшим наступом у війні, становище Росії може значно погіршитися навесні та влітку 2023 року. Шантаж набуває нового рівня небезпеки. У цей момент міжнародне співтовариство має об'єднатися, щоб не дати Росії втягнути світ у катастрофу.

Переклад Gazeta.ua