Синдром провини вцілілого. Це назавжди чи ні?

Ми здатні повернути собі радість життя, але треба буде докласти трохи зусиль

Біль, відчай, тривога за близьких, що залишаються в окупованих містах, невпевненість у завтра в часи постійних відключень електрики та тепла – все ще це, звичайно, загартовує нас. Але інколи здається, що ми колосально змінилися та вже ніколи не зможемо так радіти життю, як робили це раніше. Як можна знову впустити радість у своє життя?

Якщо ви живете за сотні кілометрів від зони бойових дій – ви у відносній безпеці. Отже, можна жити майже звичним життям, але ви цього свідомо не робите, бо відчуваєте провину за те, що саме зараз на фронті хтось ночує в окопах, ризикує життям заради вашого добробуту. Ви кажете собі: я зовсім не маю права веселитись, поки в країні війна!

У психології такий стан має свою назву – синдром провини вцілілого. Причому стосується він не лише тих громадян, які перебувають на території України, а й тих, хто, рятуючись від жахів війни, виїхав за кордон і став біженцем. Останні картають себе за те, що нібито зрадили країну, покинувши її у важкий час.

Варто зрозуміти, що відмова від радощів не робить вас кращим чи гіршим громадянином. Вона просто шкодить вашому здоров'ю.

Синдром провини вцілілого є одним з передвісників посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тому якщо не звертати на нього увагу, ви отримає низку проблем, серед яких – низький емоційний фон, нічні кошмари та депресія. Що потрібно робити, щоб уникнути проблем? По-перше, пояснити собі, що не ви спричинили війну. Прокидайтеся з посмішкою. Саме ви задаєте напрям своїх думок та подій навколо. І якщо перше, що буде на вашому обличчі – усмішка, то через це скорочення мімічних м'язів ваш організм згадає стан легкості та щастя, і ви почнете свій день з позитиву.

По-друге, ви також знаходитесь у таборі постраждалих. Навряд чи з початком війни ваше життя покращилось, якщо ви постійно себе у чомусь звинувачуєте. Ховатись від позитивних емоцій, особливо зараз, просто шкідливо для здоров'я, бо лише вони можуть подарувати відчуття балансу та гармонії.

Радість – це базова людська емоція, яку не можна пригнічувати. Від неї не треба відвертатись. Окрім роботи, знайдіть справу для душі. Людина, яка має хобі, швидше адаптується до складної ситуації і рідко прив'язується до неважливих справ. Не зациклюйтесь лише на роботі, приділяйте увагу подіям, які сприяють фізичному та психологічному здоров'ю. Хорошим виходом буде волонтерство та допомога переселенцям або тваринам.

Читайте книги, дивіться серіали і слухайте улюблену музику. Життя триває тут і тепер, тож навіщо відкладати на майбутнє приємні емоції?

Взагалі ж, якщо синдром провини вцілілого вас не відпускає, візьміть за правило кожного дня робити одну добру справу, яка наближає нас до перемоги. Це може бути маленький донат волонтерам. Врешті-решт, подзвоніть рідним зі словами підтримки, або напишіть мотиваційний пост у соцмережі.

Гарний настрій робите ви собі самі – отже, заряджайте оптимізмом інших. Станьте для когось мотиватором. Усі ці добрі справи нададуть вам відчуття причетності до загальної боротьби над ворогом, наблизять перемогу та гарантовано подарують відчуття радості.

Спеціально для Gazeta.ua