Страшна коробка з коронками. Згадайте, де ви вже бачили це
У свідченнях вʼязнів таборів смерті під час Другої Світової війни
Мене не відпускає побачена сьогодні коробка з золотими коронками, зубними протезами людей одного села на Харківщині. Ці "знахідки" однієї з катівень російських окупантів. Я вже бачила це. І читала про це. В свідченнях вʼязнів таборів смерті під час Другої Світової війни.
А ще мене не відпускають слова російської психологині Марини Мелія, симпатичної та дуже розважливої жінки, вона опікується українськими біженцями в Москві й ставиться з розумінням до тих, хто пише обурливі коментарі щодо її роботи, бо добро має бути попри все, як і милосердя.
Вона, звичайно, не видрала жодного зуба, її не було в тому селі. Але пані Марину дуже непокоїть слово "окупант"
Вона, звичайно, не видрала жодного зуба, її не було в тому селі. Чого ж я її згадала в цьому контексті? Зокрема, тому що пані Марину непокоїть слово "окупант": "Стоит назвать человека оккупантом, это уже не человек, его можно ликвидировать, єто такое расчеловечивание, с такой радостью об єтом говорят, с таким апломбом, жутко становится!"
"Терминология Второй мировой войны – страшно".
Страшно – не термінологія часів Другої світової війни. Страшно – це окупація, катівні, коробка з видраними зубами
Страшно, пані Марино, не термінологія часів Другої світової війни. І цілком конвенційне слово "окупант" – це не про дегуманізацію. Страшно і про дегуманізацію – це окупація, катівні в окупації, це коробка з видраними зубами людей. В традиціях тортурів та підходів нацистів Другої світової війни. Ось це страшно.
Ну, але якщо відкараскатися від колективної відповідальності та цитувати Віктора Франкла: "И среди нацистов были порядочные люди, и среди узников Дахау – подлеци", – можна впадати в ступор від слова "окупант" і уявляти, що ці коронки належали якійсь місцевій паскуді. То і подєлом.
Коментарі