Нас всіх плавить. Мої власні рецепти, як не зійти з розуму
Ми не маємо такої зброї, щоб прибрати ворога, але ж це не привід лупити по своїх
Як же людей плавить.
На різних етапах з 24 лютого 2022 року можна було спостерігати і в собі, і в інших різні стани: завмирання, переляк, бадьорість (штучну або ж реальну), заперечення реальності, прийняття, втечу, солідарність, готовність до боротьби, агресію і милосердя.
А десь від листопада почало з'являтися інше, посилюватися і множитися: цивільні срачі, від лінгвістичних до соціальних, вони часто починаються з сумнівних заяв-позування, таке враження, що нервова система людей саме в цей спосіб повертає в звичні часи або людина не може знайти свого місця серед сучасної буремності, загубила себе, не відчуває і заряджає цим усіх інших.
Рівень агресії стримко зростає. Рівень критичного мислення жахливо падає і тягне людину донизу
Рівень агресії стримко зростає. Рівень критичного мислення жахливо падає і тягне людину донизу.
Більшає істеричності, намагань образити, вколоти, ударити на відстані, бо ворога не дістати, немає в нас такої далекобійної зброї, щоб прибрати ворога, але ж це не привід лупити по своїх? А саме це і відбувається, жаль за загиблими, внутрішні кровотечі, але й бажання водночас подряпати, поранити іншу людину.
Як залишатися щирою в своїх почуттях і емоціях? Як не душити то все, але не збивати з ніг інших людей, я не надто розумію, не впевнена, що це розуміють або ж ефективно допомагають фахівчині та фахівці. Мої маленькі рецепти: глибоке дихання, дизайнування зовнішнього упроявлення себе, гумор та обмін цим гумором і думками зі своїми людьми, робота і опікування тими, кому дуже важко.
