Путін визнав вторгнення в Україну війною за "повернення" земель

Натхненний царями минулого, він прагне знищити сусіда й включити його в нову Російську імперію

Протягом останніх кількох місяців Володимир Путін висував усілякі безглузді виправдання своєму вторгненню в Україну. У різний час він звинувачував у війні все — від розширення НАТО до уявних нацистів, а також робив абсолютно необґрунтовані заяви про змови Заходу з метою вторгнення в Росії та уявних українських схем придбання ядерної зброї, — пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Реальність, як тепер з'ясовується, значно менш продумана і нескінченно жахливіша. Путін розв'язав найбільший європейський конфлікт із часів Другої світової війни з тієї простої причини, що хоче завоювати Україну. Натхненний царями минулого, він прагне знищити свого сусіда і включити його в нову Російську імперію.

Путін докладно розповів про своє імперське бачення під час події 9 червня у Москві, присвяченій 350-річчю російського царя Петра Першого. Він із захопленням відгукувався про досягнення царя під час Північної війни та проводив прямі паралелі з сучасною його експансіоністською політикою. Землі, відібрані у Швеції під час Північної війни, історично були російськими, і Петро лише повертав їх законним власникам, заявив Путін. "Очевидно, тепер ми також зобов'язані повернути російську землю", — сказав він, явно маючи на увазі вторгнення в Україну.

Останні коментарі Путіна наголошують на його імперських цілях в Україні та доповнюють роки подібних заяв, у яких він оплакував падіння Російської імперії. Понад десять років він ставить під сумнів історичну легітимність української державності та публічно наполягає, що українці — це насправді росіяни, тобто "один народ". Путін також не раз звинувачував Україну в окупації споконвічних російських земель і покладав провину на перших більшовиків за те, що зіпсували кордон між Російською і Українською радянськими республіками.

Його безкомпромісне імперіалістичне ставлення до російсько-українських відносин було розкрито в липні 2021 року в його есе на 7000 слів, яке мало пояснити можливу "історичну єдність", що пов'язує два народи.

"Я впевнений, справжній суверенітет України можливий лише у партнерстві з Росією. Адже ми один народ", — підсумував історик-аматор Путін. Цей дивний трактат був широко витлумачений як оголошення війни всьому поняттю незалежної України і з того часу він став обов'язковим для прочитання для всіх російських військових.

Одержимість російського диктатора Україною відображає його палку образу через розпад СРСР і гіркоту через драматичну втрату пострадянською Росією міжнародного статусу.

Ця ностальгія не корениться у любові до ідеології марксизму-ленінізму. Натомість Путін розглядає розпад СРСР як загибель "історичної Росії" і каже, що розпад залишив "десятки мільйонів наших співвітчизників" за межами РФ. Незалежна Україна, колишня радянська республіка з глибокими зв'язками з Росією і найчисельнішим етнічним російським населенням, стала уособленням цього почуття історичної несправедливості.

Зусилля Путіна щодо "повернення" українських земель Росії розпочалися не з вторгнення 24 лютого. Цьогорічна кампанія імперського завоювання фактично розпочалася вісьмома роками раніше з захоплення Криму, який Путін захопив під час блискавичної військової операції, що вдалася здебільшого завдяки політичному паралічу в Києві одразу після Євромайдану.

Після успіху в Криму Путін потім спробував захватити материкову Україну, спровокувавши прокремлівські повстання на півдні та сході країни. Ця ініціатива провалилася після того, як кремлівські агенти зіткнулися з сильнішим, ніж очікувалося, місцевим опором російськомовних українських патріотів. В результаті путінські довірені особи отримали відносно невеликий плацдарм на Донбасі.

Контроль над Кримом і Донбасом дозволив Путіну дестабілізувати Україну вісім років, але його справжньою метою завжди було відновлення повного російського контролю над усією країною. Після років геополітичного тиску та гібридної війни, які не призвели до бажаного результату, і, відчувши, що Україна загрожує непоправним виходом з орбіти Росії, Путін на початку 2022 року прийняв доленосне рішення — розпочати повномасштабне вторгнення.

Відмовившись від будь-якого удавання і порівнявши себе з Петром Першим, він тепер підтвердив, що веде старомодну імперіалістичну загарбницьку війну задля анексії української території. Недавні заяви кремлівських чиновників також ясно виявили ці імперські наміри. Під час візиту до окупованої Росією Херсонської області на початку травня російський сенатор Андрій Турчак заявив, що нинішня російська присутність у регіоні буде постійною.

"Росія тут назавжди. У цьому не має бути жодних сумнівів. Повернення до минулого не буде", — заявив він.

Ця відверто імперіалістична програма є безпрецедентним викликом міжнародного права і є серйозною загрозою для всієї повоєнної глобальної системи безпеки. Вона також викриває абсурдність закликів утихомирити Москву або прийняти якесь врегулювання шляхом переговорів, що дозволить уникнути "приниження" Росії. Жодного компромісу з Кремлем бути не може, поки Путін продовжує заперечувати право України на існування, і заявляє про намір анексувати цілі регіони країни.

Якщо Путін не зазнає вирішальної поразки в Україні, він обов'язково піде далі у своїй місії з "повернення" втрачених російських земель. Список колишніх імперських володінь Росії, які потенційно можуть стати мішенями, є широким і включає Фінляндію, країни Балтії, Польщу, Білорусь, Молдову, Грузію, Вірменію, Азербайджан та країни Центральної Азії. Також не можна повністю виключати майбутні напади Росії на колишні країни Варшавського договору у Центральній Європі. Якщо це звучить неправдоподібно, важливо пам'ятати, що майже ніхто в Україні не вірив у можливість російського вторгнення, доки воно не сталося.

Сьогоднішня жорстока колоніальна війна в Україні є нагадуванням, що на відміну від інших великих європейських імперій XIX і XX століть у Росії ніколи не було періоду деімперіалізації. Незважаючи на ефектний крах у 1917 році та в 1991 році, імперська ідентичність Росії все ще дуже неторкана і стала центральною опорою путінського режиму. Поки Росія не увійде в сучасну епоху і не стане постімперською країною, мир у Європі буде недосяжним. Найкращий спосіб прискорити цей процес — забезпечити перемогу України у війні.

Переклад Gazeta.ua