Керівництво Кремля нарешті скинуло маски

Антисемітські висловлювання Лаврова демонструють, что Росія сповнена ненавісті не тільки до українців

Глава МЗС Росії Сергій Лавров спровокував дипломатичний скандал антисемітським висловлюванням, яке наголошує на абсурдності безжальних пропагандистських заяв Росії про "нацистську Україну".

Викривальна промова Лаврова прозвучала під час інтерв'ю 1 травня італійському телешоу Zona Bianca, коли він спробував захистити наполегливе зображення Росією України як "нацистської" держави. Це попри те, що президент Володимир Зеленський сам єврей, — пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

"Ну й що, що Зеленський єврей? Цей факт зводить нанівець нацистські елементи в Україні?" — заявив Лавров. Очевидно, намагаючись підкріпити свій аргумент, він додав, що "у Гітлера теж була єврейська кров", а потім заявив, що "найбільші антисеміти зазвичай є євреями".

Шокуючі слова Лаврова спричинили хвилю міжнародного гніву. Ізраїль очолив хор засудження. Глава МЗС Ізраїлю Яїр Лапід заявив, що "непробачні та обурливі" заяви Лаврова є "нижчою формою расизму щодо євреїв". Інший міністр ізраїльського уряду Яїр Голан заявив, що ствердження Лаврова "відбиває те, чим насправді є російська влада — жорстока, яка без вагань знищує своїх суперників вдома, вторгається в чужу країну і неправдиво звинувачує її у відродженні нацизму".

Українські офіційні особи теж поспішили засудити Лаврова. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зазначив, що "мерзенні висловлювання" його російського колеги образливі для президента Зеленського, України, Ізраїлю та єврейського народу, демонструючи при цьому, що "сьогоднішня Росія сповнена ненависті до інших народів".

Публічне занурення Лаврова в брудні глибини антисемітських теорій змови наголошують на зростаючих труднощах, з якими стикається путінський режим, який намагається виправдати війну в Україні.

Офіційно Володимир Путін заявив, що метою його "спеціальної воєнної операції" в Україні є "денацифікація" країни. Проте ні Путін, ні хтось із його колег не змогли точно пояснити, чому вони вважають Україну "нацифікованою". Натомість вони значною мірою покладалися на зовнішнє незнання сучасної України, а також на пропагандистські прийоми радянської епохи, що прирівнюють будь-які прояви української національної ідентичності до фашизму.

Насправді незалежна Україна за останні 30 років показала себе як недосконала, але яскрава демократія з плюралістичною політичною культурою, яка знаходиться за кілька світлових роках від авторитарної моделі сучасної Росії. З 1991 року пострадянське покоління українців звикло до висококонкурентної та часто непокірної демократичної атмосфери, яка зовсім не схожа на фашистську тиранію з кремлівських казок.

Російські пропагандисти та їхні західні союзники зазвичай перебільшують рівень ультраправого впливу в нинішній Україні, але насправді націоналістичні партії не мали великого впливу на основну політику країни і залишаються значно більш маргіналізованими, ніж деінде в Європі. Повчально зазначити, що у той час як відкрито ультраправа Марін Ле Пен отримала понад 41% голосів на недавніх президентських виборах у Франції, коаліція провідних ультраправих партій України зуміла отримати лише 2,15% голосів на парламентських виборах у країні в 2019 році.

Як показують недавні запальні висловлювання Лаврова, переконлива перемога Зеленського на президентських виборах в Україні навесні 2019 року була особливо болісною для Кремля. Безпрецедентна популярність російськомовного українського єврея серед українських виборців зробила смішним увесь російський наратив про "нацистську Україну" та змусила кремлівських пропагандистів займатися всілякою химерною розумовою гімнастикою, щоб підтримувати фантазію про фашистську загрозу.

Тепер усім, окрім найдовірливіших і упереджених спостерігачів, ясно, що російські казки про український фашизм — просто показуха імперської агресивної війни Москви. Це було прямо визнано у недавній статті, опублікованій російським державним інформаційним агентством "РИА Новости", в якій подається покрокове керівництво з руйнування української держави і пояснюється, що "денацифікація" насправді означає "деукраїнізацію". Така перекручена логіка повністю відповідає численним публічним заявам Путіна, які заперечують право України на існування та таврують країну як "антиросійську", позбавлену історичної легітимності та неприпустиму.

Масштаби імперських амбіцій Путіна стають дедалі очевиднішими в регіонах України, що перебувають зараз під російською окупацією. Крім масових вбивств мирних жителів у таких гарячих точках, як то Маріуполь, тисячі лідерів українських громад були викрадені під час облав у сталінському стилі, а понад мільйон українців було насильно депортовано до Росії.

Тим часом окупаційна влада планомірно прибирає всі символи української державності, запроваджує російську валюту та російську шкільну програму, витісняє українські ЗМІ з ефіру і навіть повертає на міські площі знесені пам'ятники Леніну. Росія має намір викорінити саму Україну.

Величезний масштаб військових злочинів Росії в Україні вже спонукав політичних лідерів, включаючи президента США Джо Байдена та його попередника Дональда Трампа, звинуватити Путіна у геноциді. У міру того, як справжній винищувальний характер російської війни стає неможливо ігнорувати, інші також позбавляються колишніх заборон і нарешті погоджуються надати українцям важке озброєння, якого країна так відчайдушно потребує для самооборони.

Це вітається, але зробити таке потрібно було давно. Тисячі життів можна було б врятувати, якби міжнародне співтовариство визнало геноцидні наміри Путіна напередодні війни та відповідно озброїло Україну. Оскільки високопоставлені кремлівські діячі, такі як Лавров, тепер відкрито підтримують антисемітизм у нацистському стилі, більше немає жодних виправдань для недооцінки тоталітарної загрози, яка стоїть за цинічною "антифашистською" позицією Росії.

Переклад Gazeta.ua