Росія відступає. Путін, схоже, визнав поразку у битві за Київ

Але війна ще далека від завершення

Кремлівські чиновники оголосили про плани виведення військ із Київської області, що багато хто вважає мовчазним визнанням нездатності Росії захопити столицю. Відступ росіян від Києва сьогодні є сильним сигналом, що війна Володимира Путіна в Україні йде не за планом, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Виступаючи 29 березня за підсумками чергового раунду мирних переговорів у Стамбулі, заступник міністра оборони Росії Олександр Фомін підтвердив, що Москва має намір "різко скоротити військову активність у напрямку Києва та Чернігова". Явно намагаючись позбавити Путіна рум'янця, Фомін сказав, що цей крок спрямований на "зміцнення взаємної довіри, створення правильних умов для майбутніх переговорів і досягнення кінцевої мети – підписання мирної угоди з Україною".

Його слова йдуть за такими ж заявами, які мають врятувати обличчя, які зробив кілька дів тому перший заступник начальника Генштабу РФ генерал-полковник Сергій Рудской. Він заявив, що відтепер Росія зосередить військові зусилля на звільненні Донбасу. Водночас дещо неправдоподібно заявив, що насправді Росія ніколи не мала наміру захоплювати Київ та інші великі українські міста.

Спроби Кремля змінити цілі навряд чи когось обдурять. Генерал-лейтенант Бен Ходжес, колишній командувач збройних сил США в Європі, був одним із багатьох експертів у галузі оборони, які брали під сумнів мотиви недавніх заяв Москви.

"Очевидно, вони повністю зазнали невдачі у всьому, що мали намір зробити, і тому тепер переглядають свої цілі, щоб оголосити про перемогу", – сказав він.

У переглянутих військових цілях Росії є помітне зниження очікувань, порівняно з максималістською риторикою і тактикою бліцкригу, які спостерігалися місяць тому, на ранніх етапах війни. Коли почалося вторгнення Росії, Путін заявив про намір "демілітаризувати" та "денацифікувати" всю Україну. У серії все більш загрозливих і безшабашних тирад він пообіцяв включити Україну в "єдине ціле" з Росією, одночасно закликаючи до повалення української влади, яку затаврував "противниками народу" та "бандою наркоманів і неонацистів".

Тим часом, коли в перші години розгорнувся наступ Росії, то незабаром стало очевидним, що Москва планує захопити контроль над Києвом і встановити там маріонетковий режим. Росія доручила деяким зі своїх найелітніших військ очолити атаку і захопити аеродроми неподалік української столиці, а підрозділи Національної гвардії РФ також увійшли до авангарду сил вторгнення для підтримки порядку в окупованому місті. Українські сили навіть знайшли парадну форму серед речей захоплених російських військових, що вказує на плани провести парад перемоги у центрі Києва.

Сили вторгнення Путіна так і не досягли Києва. Натомість надії Росії на легку перемогу були підірвані жорстокістю українського опору. Кремль, схоже, серйозно недооцінив бойовий дух і бойові можливості ЗСУ, що призвело до катастрофічних втрат росіян як у живій силі, так і в техніці. Хоча загальна кількість загиблих серед російських військових залишається предметом гарячих суперечок, за найбільш обґрунтованими оцінками втрати становлять понад 10 тис. осіб за місяць. Жодна велика країна не мала такого масштабу жертв з часів Другої світової війни.

Не дивно, що є ознаки, що бойовий дух путінських сил вторгнення різко впав. Протягом першого місяця війни Україна отримала понад сотню повністю справних російських танків і величезну кількість бронетехніки, зброї та боєприпасів, оскільки деморалізовані путінські війська кидають свої машини та спорядження. Також зростає кількість повідомлень, що російські солдати відмовляються від наказів приєднатися до вторгнення або виступають проти своїх офіцерів.

Війна в Україні виявилася катастрофічною для міжнародного авторитету Москви, спровокувавши хвилю глобального осуду і безпрецедентних санкцій. Тяжкі втрати Росії також додали сміливості її супротивникам і змусили багатьох спостерігачів засумніватися у справедливості репутації країни як військової наддержави. Ця нова геополітична реальність вже проявилася минулого тижня на Південному Кавказі, коли Москва звинуватила Азербайджан у порушенні угоди про припинення вогню, укладеної за посередництвом Росії.

Зіткнувшись з низкою військових, економічних та геополітичних невдач, Путін тепер, схоже, має намір пом'якшити конфлікт, говорячи про обмежені регіональні цілі та перспективи врегулювання шляхом переговорів. Проте поки що зарано говорити про мирну угоду, яка готується.

Хоча офіційні особи США підтвердили, що Росія справді виводить війська з району навколо Києва, хронічні проблеми довіри до Кремля означають, що багато спостерігачів надалі глибоко скептично ставляться до справжніх намірів Москви. Критики небезпідставно відзначають, що протягом декількох місяців, що передували нинішній війні, російські офіційні особи не раз спростовували повідомлення про повномасштабне вторгнення, яке насувається.

На даному етапі найімовірнішим сценарієм було би виведення Росією військ з півночі України, щоб зосередити сили на сході країни з метою завершення захоплення Донецької і Луганської областей. Путін також може спробувати втримати сухопутний міст, що протягнувся через південь України і сполучає Донбас із окупованим Росією Кримом.

Очікується, що найближчими тижнями бойові дії на півдні та сході країни активізуються паралельно з мирними переговорами, які тривають, оскільки обидві сторони прагнуть покращити свої позиції на переговорах. Росія також, ймовірно, продовжить кампанію бомбардувань життєво важливої​інфраструктури та цивільних об'єктів по всій Україні.

Війна в Україні ще далека від завершення. Тим не менш, відступ Росії з-під Києва – важлива віха в ній і відображає обмеженість військових можливостей Москви, а також показує видатну завзятість та доблесть захисників України. Це чудова перемога для всіх українців та хвороблива особиста поразка для Путіна.

Переклад Gazeta.ua