Війна Росії проти України – це геноцид

Путін перетнув усі червоні лінії

Намагаючись виправдати вторгнення в Україну, Володимир Путін не раз заявляв про "геноцид", нібито вчинений українською владою проти населення окупованих Росією частин східних областей України. Ці безпідставні та необґрунтовані звинувачення тим паче цинічні, якщо врахувати цілком реальний геноцидний потенціал війни, яку зараз розв'язав Путін, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Тактика, яку застосовують російські війська в Україні, викликає побоювання з приводу гуманітарної катастрофи, що насувається. Дедалі більш безладні бомбардування житлових районів призводять до зростання кількості загиблих і створення хвилі біженців, що біжать із країни в ЄС. З огляду на минулий досвід Путіна як руйнівника таких міст, як Грозний чи Алеппо, ці побоювання більш ніж виправдані.

У той час як події, що діються в Україні, вже викликають міжнародне обурення і тривогу, покручі військових цілей Путіна та його довга історія заперечення права України на існування малюють ще більш похмуру картину того, що може статися. Справді, роки кремлівської пропаганди ретельно підготували ґрунт для звірств такого масштабу, які Європа не бачила з часів Сталіна та Гітлера.

Коріння сьогоднішньої війни сягає початку правління Путіна і відображає його нездорову одержимість Україною. Путін ніколи не намагався приховати своєї зневаги до незалежності України, яку він вважає історичною випадковістю та найболючішою з багатьох несправедливостей, спричинених розпадом СРСР у 1991 році.

Російський правитель любить заявляти, що українці і росіяни – "один народ", маючи на увазі, що українці насправді росіяни, які не заслуговують на свою державу. Натомість, стверджує він, вся багатовікова боротьба України за незалежність – іноземна змова, якою керують інтриганські західні імперіалісти, котрі прагнуть підірвати Матінку-Росію. Влітку 2021 року Путін оголив це конспірологічне бачення української історії у безладному та часто абсурдному есе, в якому відкидається саме поняття української державності.

Крайня ворожість Путіна до України зумовлена ​​його імперіалістичними інстинктами. Часто припускають, що Путін хоче відтворити СРСР, але насправді це не так. Насправді він російський імперіаліст, який мріє про відродження царської імперії та звинувачує ранню радянську владу у передачі "споконвічно російських земель Україні та іншим радянським республікам".

Наприкінці 2021 року Путін показово назвав падіння СРСР смертю "історичної Росії". Так само його часто цитована, але неправильно прочитана цитата 2005 року, в якій розпад Радянського союзу названий "найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття". Насправді це оплакування втраченої величі Росії.

"Щодо російського народу, це стало справжньою трагедією. Десятки мільйонів наших співгромадян і земляків опинилися за межами російської території", - пояснив він.

Палаюче обурення Путіна через розпад радянської імперії та ослаблення ролі Росії у світових справах сприяло посиленню його схибленості на Україні. Російського правителя особливо розгнівали пострадянські спроби України прийняти демократію та піти шляхом євроатлантичної інтеграції, які він вважає зрадою та загрозою для свого авторитарного режиму.

Помаранчева революція 2004 року стала ключовим поворотним моментом у погіршенні відносин Путіна з Україною, коли його незграбне втручання у президентські вибори в країні призвело до катастрофічних наслідків та допомогло розпалити масові демократичні протести, які західний світ широко привітав. Це особисте приниження викликало у Путіна все більшу озлобленість щодо Заходу та рішучість покарати Україну. Коли через десять років українці знову вийшли на вулиці, щоб захистити демократію, яка зароджувалася під час Євромайдану, Путін відповів захопленням Криму і вторгненням на схід України.

З 2014 року одержимість Путіна Україною дедалі більше визначає зовнішню політику Росії. Задовго до вторгнення його гібридна війна проти України запровадила Росію до ескалації конфронтації з Заходом, яку багато хто вважав за нову холодну війну.

Це погіршення геополітичного клімату супроводжується безперервним потоком антиукраїнської пропаганди в контрольованому Кремлем російському медіапросторі. Протягом останніх восьми років російська аудиторія щодня харчувалася дезінформацією, яка мала дегуманізувати і демонізувати українців як нацистських монстрів та підступні знаряддя західного імперіалізму.

Жахлива російська пропаганда виявилася напрочуд несумісною з реальністю. Кремлівські наративи про жахи нацистської України залишилися незмінними, попри очевидну непопулярність серед українців крайніх правих партій та їх неодноразові невдачі отримати більше 2% голосів на загальнонаціональних виборах. Так само просто ігнорували переконливу перемогу російськомовного єврея Володимира Зеленського на президентських виборах в Україні в 2019 році.

Напередодні цієї війни путінська пропаганда стала ще більш загрозливою. У 2021 році він почав називати Україну "антиросійською", при цьому регулярно називаючи країну західним проєктом, а не суверенною державою.

Наразі підготовлено ґрунт для знищення України. Путіну вдалося переконати значну частину населення Росії, що Україна не країна, а українці – це насправді росіяни. Будь-які українці, які не погоджуються з цим, є або нацистами, або західними агентами. Зайве казати, що росіян активно переконують у тому, що жодна з категорій українців не заслуговує на співчуття.

Як відреагують росіяни, зіткнувшись із реальністю, що їм не раді в Україні? На ранніх стадіях конфлікту було багато подиву та численні випадки відступу чи капітуляції росіян. Однак у міру того, як кількість загиблих росіян зростає, а кремлівська пропагандистська машина йде далі, можемо очікувати зміцнення російської рішучості з потенційно жахливими наслідками для цивільного населення України.

Путін заявив, що його мета – "денацифікація" України. За цією шаленою метою ховається справжня мета – знищення української державності та викорінення всіх слідів окремої української ідентичності. Він стверджує, що бореться проти невеликої меншини екстремістів. Натомість тепер ясно, що Росія воює з цілою нацією з населенням понад 40 млн людей.

Щоб створити русифіковану Україну, про яку мріє, Путіну слід буде втихомирити чи виселити переважну більшість населення. Відомо, що Кремль уже склав списки українських політиків, журналістів і активістів, які будуть заарештовані та, можливо, страчені, якщо Росії вдасться окупувати великі міста України. Враховуючи масштаби і лютість опору народу російському вторгненню, будь-яка кампанія з умиротворення буде змагатися з найгіршими злочинами проти людяності тоталітарного ХХ століття.

Західні лідери вражаюче зреагували на шок від путінського вторгнення, але, можливо, ще не усвідомили всієї серйозності ситуації. Ризик геноциду в Україні зараз цілком реальний.

Путін перетнув майже всі мислимі червоні лінії і відразу перетворив свою країну на міжнародного ізгоя. Тепер йому немає шляху назад. Натомість він переслідуватиме свої злочинні цілі зі зростаючою нерозсудливістю, що відображає його відчай. Йому допомагатиме і підбурюватиме нація, яка в значній мірі проковтнула отруйну пропаганду. Як відомо, Вольтер попереджав: "Ті, хто може змусити вас повірити в абсурд, можуть змусити вас вчинити злодіяння".

Переклад Gazeta.ua