Білоруські "кіберпартизани" воюють на боці України проти російської армії

Якщо Лукашенко дозволить Путіну використати Білорусь як ворота для вторгнення в Україну, він стане учасником конфлікту

Група анонімних кіберактивістів, відомих як "білоруські кіберпартизани", стверджує, що цього тижня зламала комп'ютерну систему "Білоруської залізниці", щоб саботувати розміщення російських військових частин у їхній країні. Ці кроки відбуваються на фоні побоювань, що Білорусь може відіграти вирішальну роль у можливому масштабному вторгненні Росії в Україну, - пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

"Білоруські кіберпартизани" заявляють, що отримали доступ до баз даних "Білоруської залізниці" та зашифрували їх, щоб спричинити затримки та завадити руху поїздів з російськими військами і військовою технікою до білорусько-українського кордону.

"За наказом терориста Лукашенка "Білоруська залізниця" дозволяє окупаційним військам увійти на нашу землю. Ми зашифрували деякі сервери, бази даних і робочі станції нашої залізниці, щоб порушити її роботу", - заявила група активістів у соцмережі 24 січня.

Представник "білоруських кіберпартизан" повідомив британській газеті The Guardian, що атака хакерів стала прямою відповіддю на недавнє прибуття великої кількості російських військ до Білорусі.

Хоча ці війська нібито пов'язані зі спільними військовими навчаннями, які заплановані на лютий, багато хто розглядає розгортання російської армії в Білорусі як частину оточення Кремлем України, що посилюється, напередодні потенційного вторгнення в країну в найближчі тижні.

"Нам не потрібні російські солдати у Білорусі, оскільки це ставить під загрозу суверенітет країни і загрожує окупацією. Це також втягує Білорусь у війну з Україною. І, мабуть, білоруським солдатам довелося б брати участь та гинути у безглуздій війні", - прокоментував неназваний "білоруський кіберпартизан".

Це останній злом із серії схожих, проведених "білоруськими кіберпартизанами" у їхній кампанії проти білоруського диктатора Олександра Лукашенка. У рамках попередніх ініціатив вони отримали доступ до файлів служби безпеки країни, поліцейських баз даних інформаторів і кадрів з камер відеоспостереження, які демонструють порушення прав людини у білоруських в'язницях.

Діяльність групи - нагадування, що протистояння диктатурі Лукашенка продовжується, незважаючи на жорстоке придушення режимом інакомислення протягом останніх 18 місяців.

Протести вперше спалахнули в Білорусі 9 серпня 2020 року, одразу після сфальсифікованих президентських виборів. Через безпрецедентну кількість людей, які вийшли на вулиці міст і сіл по всій країні, спочатку здавалося, що 26-річне правління Лукашенка добігає кінця.

Проте незабаром втрутилася Росія, щоб підтримати режим, дозволивши Лукашенку розпочати жорстку кампанію щодо придушення продемократичного руху в країні.

Під час репресій затримали тисячі та арештували сотні політичних в'язнів. Багато активістів змушені були втекти з країни. Тим часом, організації громадянського суспільства стали об'єктами для нападів, а кілька незалежних ЗМІ країни були змушені закритися.

Ця тактика терору довела свою ефективність - змусила противників режиму замовкнути, але також позбавила Лукашенка легітимності вдома і перетворила його на міжнародного вигнанця. Зіткнувшись з ворожим внутрішньополітичним кліматом, і не маючи друзів на міжнародній арені, білоруський лідер все більше залежить від підтримки Москви.

Залежність Лукашенка від Росії змусила його взяти безпосередню участь у кампанії Володимира Путіна проти України та нової холодної війни Кремля проти всього демократичного світу. Це ознаменувало різкий відхід від попередніх спроб білоруського диктатора нацькувати Москву і Захід один на одного, що було майстерним і тривалим актом геополітичного балансування.

Коли Росія вторглася в Крим у 2014 році, Лукашенко демонстративно відмовився визнати претензії Москви на український півострів і пообіцяв не допускати участі своєї країни в конфлікті, що розгортається. Як ознака нових реалій, із якими стикається Лукашенко, він недавно заявив, що Крим належить Росії, і пообіцяв особисто відвідати півострів разом із Путіним.

В останні тижні посилилися чутки про можливу роль Білорусі в повномасштабному вторгненні Путіна в Україну.

Російський лідер зібрав великі сили для вторгнення навколо України, погрожуючи країні з півдня через окупований Крим, і зі сходу вздовж російського кордону. Вводячи війська до Білорусі, Путін значно розширив оточення України та проклав шлях до можливого північного фронту, який може відіграти життєво важливу роль у майбутньому наступі.

Російське вторгнення через Білорусь дозволить військам увійти в Україну на захід від Дніпра, не беручи на себе логістично складне завдання переправи через велику річку. Це дозволило б російським військам швидко просунутися до Києва.

У той час як Україна поспішно прагне посилити свою оборону вздовж 1000-кілометрового північного кордону з Білоруссю, у її Збройних сил просто немає живої сили, щоб ефективно відбити великий російський наступ із цього напрямку.

Міжнародна спільнота уважно стежитиме за подіями в Білорусі найближчими тижнями, і аналізуватиме їх на предмет ознак підготовки до наступу на Україну. На півдні Білорусі, неподалік кордону з Україною, незабаром пройдуть спільні військові навчання за участю російських військових частин.

Кіберсаботаж "Білоруської залізниці" цього тижня є нагадуванням, що багато білорусів продовжують виступати проти режиму Лукашенка, водночас обурюючись присутністю російських військ у їхній країні, і не бажаючи мати нічого спільного з путінською війною.

Якщо Лукашенко дозволить Путіну використати Білорусь як ворота для вторгнення в Україну, він стане учасником конфлікту, навіть якщо не відправить білоруських солдатів в атаку. Це мало б катастрофічні наслідки для всього регіону і могло б стати особистою катастрофою для Лукашенка теж.

Переклад Gazeta.ua