Москва хотіла знищити історію Нью-Йорка. Україна її заново відкриває

Східноукраїнське місто намагається привернути увагу до російської агресії

Протягом літнього сезону 2021 року маленьке й, здавалося б, несуттєве містечко на сході України привернуло раптовий шквал уваги і заголовків у світових ЗМІ. Це незвично для регіону, який роздирає війна, де має бути більше історій про агресію Росії і страждання цивільного населення. Натомість повідомлення зосередилися на рішенні міста змінити назву на Нью-Йорк. Хоча багато кого спочатку здивував цей, здавалося б, ексцентричний крок, насправді він повністю відповідає космополітичному минулому регіону, - пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Нью-Йорк розташований у Донецькій області, за два кроки до лінії фронту. Його заснували наприкінці ХІХ ст. німецькі поселенці. Згідно з місцевою легендою, назву обрали тому, що дружина одного з засновників мала американське коріння. Він залишався Нью-Йорком до 1951 року, коли зростаюче суперництво з Америкою періоду холодної війни переконало радянську владу перейменувати містечко на Новгородське.

Після початку російської агресії у 2014 році заклики відродити початкову назву міста почали рости, оскільки місцеві жителі намагалися протистояти кремлівській пропаганді, яка помилково зображує весь регіон як історично російський.

"Якщо змінимо назву, то зможемо показати світу, що в нашого міста немає коріння в Росії. Наша історія – не російська, а європейська", - сказала у квітні місцева молодіжна лідерка Христина Шевченко.

Наразі офіційно перейменоване у Нью-Йорк містечко з населенням близько 12 тис. осіб максимально використовує привабливу індивідуальність. В останні кілька місяців там провели літературний фестиваль, а зараз проводять альтернативний Нью-Йоркський марафон, який може пробігти кожен, де б не був, і яку б відстань не забажав, лише зазначаючи у соцмережах, що це "Марафон у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти". Акція має нагадати світові про війну в Україні.

Нью-Йорк робить все, щоб привернути увагу до російської агресії, що триває. Містечко також надихнуло франко-швейцарський журналістський дует Себастьяна Гобера та Нільса Аккермана написати книгу.

Ця захоплююча розповідь про східноукраїнське місто, засноване німцями та назване на честь Нью-Йорка, є своєчасним нагадуванням про значною мірою забуту міжнародну спадщину регіону. З початку індустріальної епохи до перших десятиліть ХХ ст. східна Україна служила власним Диким сходом Європи та залучала широке коло промисловців, підприємців і авантюристів з усього континенту, які заснували процвітаючі спільноти та цілі міста.

На жаль, цю захоплюючу історію згодом змили тоталітарні хвилі ХХ ст. Натомість Москва культивувала міф про східну Україну як неподільну частину споконвічних земель Росії.

Президент РФ Володимир Путін є ключовим прихильником цієї історично безграмотної нісенітниці й часто використовує такі заяви, щоб поставити під сумнів легітимність міжнародно визнаних кордонів сучасної України. Точно такі ж помилкові уявлення про російське коріння східної України зіграли ключову роль у спробах Москви з 2014 року виправдати військове втручання, що триває в цьому регіоні.

Справжня історія про роки становлення східної України є зовсім іншою. Що характерно, обидві регіональні столиці, які зараз під російською окупацією, насправді були засновані британцями. Валлійський бізнесмен Джон Г'юз заснував Донецьк у 1869 році, а англійцю Чарльзу Гаскойну приписують заснування Луганська майже на 100 років раніше, наприкінці XVIII ст. Цікаво, що ці два заповзятливі британські піонери зробили б з подальших спроб Кремля спотворити їхню чудову спадщину.

Тим часом, вищезгадані німці Нью-Йорка були далеко не єдиною міжнародною спільнотою, яка процвітала на сході України у другій половині ХІХ ст. У міру того, як інтереси європейських промисловців продовжували зростати, зростало й емігрантське населення регіону.

Зокрема, присутність Бельгії була настільки великою, що 1896 році запровадили спеціальне 65-годинне залізничне сполучення з Брюсселя до Дніпра. Напередодні Першої світової війни в царській Україні було загалом вісім окремих бельгійських консульств, з яких більшість в містах індустріального сходу, що швидко розвивалися.

Це міжнародне втручання було небажаним і ганебним для більшовиків, які прагнули викорінити всі сліди космополітичної спадщини східної України, претендуючи на лаври індустріалізації. Зміна назви Нью-Йорка на початку 1950-х була одним із багатьох кроків, спрямованих на те, щоб стерти усі свідчення різноманітності походження регіону.

Після розпаду СРСР висунули низку окремих ініціатив, спрямованих на те, щоб заново відкрити і оприлюднити цю історію, що замовчується. Однак кремлівська дезінформація продовжує формувати сприйняття сходу України, як у міжнародному інформаційному просторі, так і всередині самої України. Це слід змінити.

Українська влада має розглядати це питання як питання національної безпеки, і як важливий фронт гібридної війни проти Росії.

Підвищення обізнаності про значні історичні зв'язки східної України з рештою Європи, звичайно, не переконають Путіна чарівним чином піти з регіону. Однак популяризація цієї спадщини може допомогти змінити уявлення про схід України, одночасно оголюючи безпідставність імперських претензій Москви.

Попри твердження Кремля про типову російську ідентичність регіону, східна Україна має разюче мультикультурне минуле і колись її розглядали люди по всій Європі як країну з багатими міжнародними можливостями. Зараз найкращий час, щоб оживити цей образ.

Переклад Gazeta.ua