Україні потрібен День без російської мови
Щоб українською говорили не з примусу чи політичної потреби, а добровільно, усвідомлено і з задоволенням
"Я хочу подякувати "Європейську солідарність", хочу подякувати "Голос", хочу подякувати "Батьківщину"… Експрезидент Петро Порошенко радів сьогодні у парламенті ухваленню закону, який стосується постачання кисню в лікарні.
Але мова не про кисень – а про мову.
В українській дякують комусь, а не когось. На відміну від російської, де "благодарят кого-то". Люди, які думають і переважно говорять нею, часто переносять цю конструкцію в українську. Добре, що хоча б публічно вони намагаються промовляти державною, та все ж елементарні правила варто знати.
В українській дякують комусь, а не когось
Про потребу підтримки мови говорять багато. Партії роблять на цьому політичний капітал. Безкомпромісними оборонцями постають професійні патріоти – нерідко спілкуючись у вільний від оборони час винятково на "общедоступном".
Але ж мова починається зі щоденної мовної практики кожного. В Україні слід запровадити День без російської мови – коли б тільки українською говорили не з примусу чи політичної потреби, а добровільно, усвідомлено і з задоволенням.
Гарним прикладом такої натхненної добровільної акції уже давно став День вишиванки. Мільйони від Ужгорода до Маріуполя без жодного примусу, із радістю вдягають національне вбрання, демонструючи свій патріотизм, повагу до країни та її звичаїв. Величне, яскраве явище.
Багато російськомовних людей в Україні не проти говорити українською, однак їх щось стримує. Можливо вкорінена звичка, російська у родині, коло спілкування, регіон проживання. День без російської мови був би гарною нагодою бодай на короткий час позбутися цих шор та побути україномовною людиною.
У цей день могли би говорити лише українською Володимир та Олена Зеленські, Петро і Марина Порошенки, їхні діти та соратники, народні депутати, гравці збірної України з футболу та інші відомі люди. Але ще важливіше, аби нею говорили люди звичайні.
Саме їхнє живе спілкування українською є запорукою живучості та розвитку мови, дерусифікації – і важить воно значно більше, ніж книжки, фільми, пісні на радіостанціях та інші пасивні форми використання мови.
Живе спілкування українською є запорукою живучості та розвитку мови, дерусифікації – і важить воно значно більше, ніж книжки, фільми, пісні на радіостанціях та інші пасивні форми використання мови
День без російської безперечно став би гарним поштовхом до чогось більшого.
Це має бути щось зовсім інше, ніж День української писемності й мови, який ще з 1997 року відзначають 9 листопада – офіційні заходи, відзначення, пафосні сповіді в любові до мови. День без російської був би практичним інструментом, спрямованим на результат. Стимулом подальшого більшого спілкування українською для одних, та спілкування правильного, без російських слів та конструкцій – для інших.
Анатолій Марциновський, для Gazeta.ua
