Україна пошкоджена соціалізмом. Потрібно зрозуміти 10 базових речей

Треба не гальмувати, а стимулювати перехід праці і капіталу з менш продуктивних галузей у більш продуктивні

"Є принцип кожного розсудливого господаря сім'ї ніколи не намагатися зробити вдома те, що коштуватиме йому дорожче, ніж купувати. Кравець не намагається виготовити власні черевики, а купує їх у шевця. Швець не намагається виготовити власний одяг, а наймає кравця. Така розсудливість у поведінці кожної приватної родини, навряд чи може бути глупотою у великому королівстві. Якщо іноземна країна може поставити нам товар дешевше, ніж ми самі можемо зробити його, краще закупити його за рахунок якоїсь частини продукції власної промисловості, зайнятою таким чином, що ми маємо певні переваги", - пише Адам Сміт у книзі "Багатство народів".

Ця базова цитата Адама Сміта викликала багато запитань у сильно пошкодженому соціалізмом суспільстві. На деякі з них варто відповісти, прояснивши дуже базові речі:

1. Люди, міста і країни можуть мати, а можуть і не мати абсолютні переваги (тобто вони роблять щось найпродуктивніше у світі).

2. Якщо якась людина, місто чи країна не має абсолютної переваги, вони точно мають перевагу порівняльну (тобто вони щось одне роблять продуктивніше, ніж щось інше).

3. Якщо люди, міста і країни фокусуються на своїй порівняльній перевазі, то і вони, і весь світ стає продуктивнішим і багатшим. Це легко доводиться елементарною арифметикою (навіть не алгеброю чи вищою математикою). Тому це доводиться на 1-ому курсі економічного факультету будь-якого навіть поганенького вузу.

4. Відтак вільна торгівля (між людьми, містами і країнами) є завжди в сумі взаємовигідна. Вона тимчасово невигідна лише тим галузям, у яких місто чи країна зараз не мають порівняльної переваги. Такі галузі спочатку бунтують, волають, щоб їх захистили, потім врешті-решт банкрутують. Люди переходять працювати з цих галузей в успішні (де місто чи країна мають порівняльну перевагу), загальна продуктивність праці в країні зростає, країна стає багатша. Тому ще раз: вільна торгівля (між людьми, містами і країнами) є завжди в сумі взаємовигідна.

5. З цього є два висновки: незважаючи на всіх українських комуністів, протекціоністів і насильних локалізаторів, я абсолютно не хвилююсь за глобалізацію і міжнародну торгівлю, оскільки вільна торгівля (між людьми, містами і країнами) є завжди в сумі взаємовигідна. Тобто вона завжди проб'є собі дорогу. Бо споживачі завжди хотітимуть купити дешевший товар, навіть якщо він - "контрабандний" (завезений всупереч кумедним державним обмеженням імпорту).

6. Я не хвилююсь за глобалізацію, але я хвилююсь за Україну. Бо другий висновок полягає у тому, що ті успішні країни, які зрозуміли, що боротись з торгівлею - тупо, не гальмують, а навпаки стимулюють перехід праці і капіталу з менш продуктивних галузей у більш продуктивні (у яких є порівняльна перевага), як би при цьому не волали власники і профспілки непродуктивних галузей.

А тепер - трішечки складніші речі:

7. Так, країна, у якій історично склалась нижча продуктивність праці (зазвичай через історичний дефіцит капіталу), порівняльну перевагу має, на жаль, у низько-технологічних галузях. (Це теж легко довести простою арифметикою). Саме тому (а не через якусь конспірацію Заходу чи Сороса) такі низькопродуктивні країни як Україна експортують (в більшості) сировину (низько-технологічний товар).

8. Чи допоможе у цій ситуації захист (протекціонізм) високотехнологічних галузей? Переважно, ні. Тому що він сам не лікує головної проблеми: низької продуктивності праці. Навпаки, протекціонізм ще більше розбещує виробників, саджає їх на голку державної допомоги, що зазвичай знижує, а не підвищує їхню інноваційність і продуктивність. Крім того, це призводить до неефективного використання державних ресурсів (замість державних інвестицій у освіту, охорону здоров'я і інфраструктуру) і посилює державну корупцію (особливо в такій країні, як наша).

9. Якщо протекціонізм не лікує низьку продуктивність праці, то чи є ліки взагалі? Є. Потрібен притік капіталу (будь-якого - і внутрішнього, і іноземного) і потрібні приватні та публічні інвестиції, в першу чергу в освіту, інфраструктуру, ефективний менеджмент, розробки/дослідження, нові технології. Крім цього, держава повинна пильно підтримувати конкуренцію. Саме тому зовнішня конкуренція працює для підвищення продуктивності праці значно краще, ніж внутрішній протекціонізм.

10. І саме це все, в першу чергу, і робили Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Китай і Польща у тому чи іншому міксі. Чи був десь у цьому міксі протекціонізм? Був. Ніхто не ідеальний і протистояти впливовим корпоративним інтересам важко навіть для Лі Куан Ю. Однак цей протекціонізм навіть близько не був таким вирішальним, як про це пишуть різні кембридзькі і норвезькі марксисти (книги яких, між іншим, заборонені у Південній Кореї як комуністична пропаганда, хоч вони начебто "пояснюють" успіх Південної Кореї, на думку українських лобістів/марксистів).

Оригінал