Компанії, які робили серіали для Росії, мають лобі на рівні президента

Кіномитцям треба об'єднуватися. Потрібна спільнота кінематографістів

Режисер, продюсер Валентин Васянович відмовився від ордена "За заслуги" 3-го ступеня, яким його нагородив президент Володимир Зеленський. А письменниця та кінорежисерка Ірина Цілик відмовилася від звання "Заслуженої діячки мистецтв України". Низку режисерів, акторів та діячів культури відзначили з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва 9 листопада.

15-20 років тому почалося потужне виробництво серіальних проєктів. Які на 100% були розраховані на російський ринок і здебільшого одразу мали інвестиції з РФ. Телевізійні продакшени, які цим займалися, закріпилися, добре себе почували фінансово. Заповнювали ефіри телеканалів. Україна їх жодним чином не цікавила. Знімали, щоб кожен росіянин думав, що відбувається у якійсь Рязані.

За останні 5 років ситуація змінилася, Україна отримує свій культурний простір, який не є придатком до російського. Війна зумовила жорсткий карантин щодо виробництва продукту для РФ. Але телекомпанії мають лобі на рівні президента. Він по суті кров і плоть цієї системи. От вони зараз намагаються пристосувати під себе все кіновиробництво в країні. Що не може не хвилювати і не обурювати кіноматографістів.

Міністерство культури відкрило конкурс патріотичних серіалів. Продакшн, який немає матеріальної бази, просто не може брати участі. Честь і хвала Васяновичу і Цілик, які знайшли сили і можливість повідомити широку аудиторію про проблему. Щоб влада її вирішувала.

Офіс президента спробував зам'яти цю історію. Хоча могли якось відповісти. Вирішили: зробимо вигляд, що цього не було і всі про це забудуть. З точки зору відповідального державника – це абсолютно неправильно.

Внутрішній кінематографічний ринок зараз на певному підйомі. Якщо цей підйом не підтримувати, то через півтора-два роки побачимо ситуацію, яка була на початку 2000-х. Коли легше було зустріти колібрі у ботанічному саду, ніж побачити українське кіно.

Діяльність Мінкульту і Держкіно виглядає швидше імітаційною. Йде безглузда метушня. Влада не бере продуктивної участі у формуванні української культури. Не видно політики, до чого йдуть.

Бачу те, що кошти, які виділяються на кіновиробництво, хочуть направити компаніям, які робили контент для Росії. Наскільки ті можуть реалізувати ідею української культури, робити патріотичні серіали – величезні сумніви. Компанії, які зараз воюють за український ринок у кіновиробництві, виглядають, як боротьба мівіни зі швидкосупом. Там не йдеться про щось поживне для культури.

Кіномитці – індивідуалісти. Домовитися між собою про якусь спільну дію - дуже складно. Об'єдання, яке б могло насправді зібрати між собою творців, продюсерів, і боролося за інтереси кіно, поки що, на жаль, немає. Але з іншого боку, українське кіно піднялося з колін. Воно стало цікавим. Зараз творці-індивідуалісти зрозуміють – треба між собою співпрацювати. Щоб була спільнота кінематографістів, яка зможе лобіювати свої інтереси.

Володимир Тихий, для Gazeta.ua