Український режисер Валентин Васянович відмовився від ордена "За заслуги" 3-го ступеня, яким його нагородив президент Володимир Зеленський.
Указ "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва" був виданий 9 листопада.
"Без культури неможливо уявити державу. Культура – це коріння, яке тримає народ купи, яке живить державу й допомагає їй зростати, розвиватися та долати всі перешкоди на шляху до процвітання. Українська культура на своєму довгому шляху зазнавала утисків, репресій і замовчувань. Проте завдяки подвижницькій праці українських письменників, художників, композиторів та режисерів і українському народові вдалося зберегти рідне слово та віднайти власний культурний код. Українська культура є одним зі стовпів нашої нації. Це наш скарб, який треба не лише берегти, а й примножувати", - коментував указ Зеленський.
Свою відмову від ордена Васянович прокоментував виданню LB.ua.
"Я не можу прийняти державну нагороду, якою мене відзначили з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. Як учасник кінематографічного процесу я протестую цією відмовою проти генерування владою кримінальних проваджень проти більшості кіновиробників, котрі створювали українську кіноіндустрію останніми роками. За дивним збігом обставин ці "справи" переважно стосуються тих продакшнів, які представляли Україну на міжнародній арені, – коментує Васянович. – Я не можу приймати нагороду від тієї влади, яка однією рукою нагороджує "за значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність", а іншою — відкриває кримінальні провадження та займається переслідуванням. Це не політичне рішення. Це цехова солідарність та етика", - сказав Васянович.
Валентин Васянович — український режисер, сценарист та кінопродюсер. Лавреат Венеційського кінофестивалю (2019; кінострічка "Атлантида"). Автор ігрових фільмів "Рівень чорного" та документального "Присмерку", оператор стрічки "Плем'я" Мирослава Слабошпицького.
Коментарі