Для теперішнього керівництва питання культури не нагальне

Ситуація з українським кіно зараз кепська

На пресконференції Володимир Зеленський поскаржився на кадровий голод. Зокрема, що не можуть знайти міністра культури.

Зараз політикум у нас дуже токсичний. Виконавча влада має бути не така вже політизована, але на практиці виходить інакше. Для багатьох, коли на шальки ваги кладеться репутація і можливість обісратися на посаді міністра культури, перше переважає.

В цій історії все відбувається непевно, ситуативно. Коли ти йдеш у міністри чи заступники, маєш розуміти – що будеш робити, яким чином. А коли фінансування ріжеться, вже не кажу про якісь ідеї реформ, просування культурних напрямків – тут просто нічого не зрозуміло. Оце відчуття невпевненості в тому, що ти хоч якимось чином можеш щось зробити, - вирішальне.

Зеленський хоча не з політики, але працює за методою, якою користувалися всі попередники. Формує оточення з людей, коли першу чергу відіграє відданість. Професійні властивості – другорядне. Чим далі в ліс, тим більше у нього складається враження, що його оточують вороги, зрадники, нікому не можна довіряти.

У керівництва країни зараз ставлення до культури – якби не настільки вже нагальне, щоб зараз все кидати і тільки цим займатися, вирішуємо більш важливі питання. Тут коронавірус, тут кредит треба, бо буде дефолт. І якось все руки у них не доходять.

Існують моменти, які має хтось підписувати. Фінансування галузі кіно залежить, багато напрямків, за якими держава хоч скоротила, але все одно має платити. Тобто хтось має брати на себе відповідальність. Зараз, так розумію, вже почали підписувати папірці, і врешті почалося фінансування кіно. Влада побачила, що воно якось собі зарухалося – нехай тимчасово виконуючий обов'язки буде далі. По суті маємо приклад минулої влади, коли Супрун три роки була т.в.о міністра охорони здоров'я. Єдине, що зараз у Мінкульті не видно настільки харизматичної, сильної фігури.

Ситуація з українським кіно зараз кепська. Ця історія залежить, на жаль, від особистостей. Які керують кінематографом, культурою, від їхніх зусиль, волі. Закон про кіно – недосконалий. Наприклад, рада Держкіно, яка має повноваження вирішувати практично всі питання. Не прописано отримання нею винагород. Півтора року 12 людей жодної копійки за роботу не отримали. І є дуже багато моментів, які фактично не відрегульовані, не працюють. Ситуація, коли хтось має прийти і тоді почне штовхати процес, бігати з документами для підпису в Кабміні - неправильна, переходить у патову історію. Коли Пилип Іллєнко, який мав на той момент відпрацьовані механізми для руху, йде і ці механізми відразу ламаються. І все воно не працює. Це виллється у те, що найближчим роком якесь ехо запусків ще за Іллєнка пройде, картин біля 10 буде. А потім буде дірка.

Володимир Тихий, для Gazeta.ua