Німеччині й Франції по барабану, чи є ми в ПАРЄ

Наша делегація повинна переглянути своє рішення

Наша українська делегація в Парламентській асамблеї Ради Європи вирішила зробити "демарш", і не поїхати на осінню сесію ПАРЄ. Ну, просто вольовий.

Це демарш президенту Франції Еммануелю Макрона і всім, хто голосував за повернення російської делегації в Асамблею, за їхніми словами. І це після історії з Дональдом Трампом.

Друзі, ми не в тому положенні, щоб оголошувати демарш Макрону. Або Меркель. Або Трампу. Або Дуді.

Мало того, що це виглядає інфантильно, слабо і по-дитячому, так це ще й не має сенсу.

Кого ми караємо своєю відсутністю? Яка кінцева мета цього демаршу? Пропустити купу засідань, а потім рішуче увірватися посеред робочого року?

Німеччині й Франції абсолютно по барабану, є в ПАРЄ Україна чи ні. Їх цікавлять власні інтереси і щоб їхні делегати звучали круто, потужно і професійно.

Росіяни взагалі будуть в захваті, безперешкодно розповідатимуть там про свою позицію з трибуни, як ні в чому не бувало. Інші європейські країни приходять в ПАРЄ не для того, щоб послухати освічених делегатів з Києва, а щоб вирішувати свої завдання.

Відкрию велику таємницю: в ПАРЄ обговорюють не тільки питання Криму або Росії, а ще й десятки інших проблем, що стосуються і Європи.

Це ми зациклені на собі, і вважаємо, що нам все повинні з якоїсь причини, а ми такі горді й стратегічно важливі.

При цьому, у тій же Європи взяли 15 млрд євро, далеко не всі з яких використали за призначенням. І продовжуємо брати і просити.

Наша делегація повинна переглянути своє рішення і поїхати туди.

Їдьте туди, дебатуйте, обговорюйте, бийте по російській делегації, показуйте свої скіли ораторського мистецтва та ерудицію, обговорюйте дорослі європейські теми нарівні з іншими делегаціями, показуючи, що ми зациклені не тільки на собі, і нас дійсно цікавить європейський порядок денний, до якого ми повинні звикати, якщо хочемо стати частиною ЄС.

Бо інакше це нагадує наші легендарні "образи" часів Порошенка, які нікуди не приводили, а лише створювали купу нових проблем. А потім ми самі були змушені принизливо відігравати все назад.

Ось тільки зараз, з купою нового головного болю і самітом "нормандської четвірки" на горизонті, ми не можемо дозволяти собі чергові дипломатичні невдачі і невмілі демарші, що не приводять ні до чого.

Запитання "Навіщо нам Україна?" саме по собі не розсмокчеться, і європейці запитуватимуть це все менше, якщо ми будемо ставати токсичними і скочуватися в якісь крайнощі. Зрештою, це ми повинні відповісти на нього, а не Захід.

Оригінал