Коли криза засмокче Україну – сміливо кивайте на Трампа

Колись про людей судили за їхніми справами, зараз — за постами у соціальних мережах

З кожним роком фінансові інструменти стають все складнішими для розуміння. Це колись, давним-давно, житель маленького містечка приходив за кредитом в єдиний в окрузі банк на головній вулиці міста, а його власник особисто вирішував позичити чи ні. Все було гранично просто: банкір знав таємниці всіх жителів міста, і йому не складно було оцінити реальні шанси на повернення власних грошей. Ті часи давно пройшли, і тепер від "розумних" слів, якими кидаються сьогоднішні фінансисти, аж дух захоплює. "Інвертована крива", "випереджаючі індикатори", "індекс страху", — і це тільки верхня частина айсберга. Більш того, життя ніколи не стоїть на місці, і нові інструменти ростуть, як гриби після дощу, - пише Іван Компан для NV.ua.

Ось і недавно, Bank of America Merrill Lynch розгледів, що в моменти, коли Дональд Трамп користується твіттером активніше ніж зазвичай, американський ринок акцій починає падати. З 2016 року, в дні, коли президент США писав понад 35 твітів, а це більше, ніж у 90% інших днів, то ринок падав, в середньому, на 9 бп. Якщо ж загальна кількість твітів становила 5, що відповідає менше 10% всіх днів, ринок ріс, в середньому, на 5 бп. Звичайно, суха теорія математичної статистики свідчить, що "кореляція не обов'язково означає наявність причинно-наслідкового зв'язку", але все ж. JP Morgan Chase, один з гігантів Волл-стріт, теж звернув увагу на твіти Трампа і до великої кількості різних синтетичних фінансових індикаторів додав ще один — Volfefe, індекс, що відслідковує вплив висловлювань Трампа на процентні ставки.

До речі, в умінні і бажанні використовувати соціальні мережі для власних потреб, ми цілком можемо позмагатися з Америкою. Ну, хоча б у цьому. Зауважте, що за дивним збігом обставин більшість членів нового уряду виявилися дуже великими любителями Фейсбук. Число вірних підписників наших міністрів налічує тисячі, а то й десятки тисяч людей, що, напевно, допомогло, і буде допомагати чиновникам краще доносити свої думки і бачення майбутнього суспільству. Це раніше, як в історії з банкіром з маленького містечка, люди знали один одного і приймали рішення в реальному світі. Колись давно про людей судили за їхніми справами, але, на жаль, зараз такий підхід навряд чи допоможе вам злетіти вгору соціальними сходами. Ви можете працювати, досягати, перемагати, але, хто про це дізнається, якщо вас немає в Фейсбуці?! Особисте знайомство давно замінено віртуальним, а рукостискання "лайками". До речі, тепер вже можна не працювати, не досягати і не перемагати — досить про це вміло розповісти віртуальним друзям, з якими ви ніколи не бачилися, але лідером чиїх думок ви цілком можете стати. Головне — намалювати картинку!

Радісно усвідомлювати, що в швидкості створення "казкових" героїв ми не відстаємо від цивілізованого світу. Єдине, що насторожує в біографіях деяких нових персонажів — це чергування подій, причина і наслідок, а іноді й невідповідність реального віртуальному. Чудово, коли кількість підписників і "друзів" є результатом реальних досягнень. Ну, там, наприклад, cтала людина генеральним директором великої компанії або відомим успішним підприємцем, і тільки потім почала ділитися секретами майстерності. Спасибі їй за це, і читати цікаво, і джерело довіру викликає. Гірше, коли за державне управління та вирішення реальних проблем беруться люди, які стали відомі лише завдяки бурхливій діяльності в соцмережах, активістських організаціях, сумнівному бізнесі і великому вмінню затуманити плутану біографію якісною яскравою саморекламою.

Чому це погано? Мені здається, що, як правило, люди завжди з більшим бажанням роблять те, що їм звично і зрозуміло. Істинного революціонера тягне боротися, згадайте Че Гевару. Професійного активіста з громадської організації вабить створювати фонди, отримувати гранти і віщати про мотивацію і зміни, академіки і консультанти незрозумілою розмірковують про стратегії, пестячи власне его, а досвідчені бізнесмени звично максимізують грошовий потік, що тіче в свою кишеню.

Ні, ви не подумайте, я ні в якому разі не про нових "очільніків та очільніць", "членів та членкинь", "міністрів та міністерок" і їхнє уміння розповісти про свої успіхи і прийдешні зміни. Наші-то, якраз, "молоді, довгоногі, політично грамотні" і думають саме про те, як використовувати свої знання і досвід, як життєвий, так і державного управління, щоб побудувати успішну країну або хоча б, як сказав один талановитий журналіст, красиву "картинку про країну". Я, звичайно, про Трампа, що змішав власне его і долю країни. Це все він, схильний до нарцисизму і самопіару, своїми твітами фінансовим інвесторам спокою не дає і світ до кризи підштовхує. Тож, коли криза і нас засмокче, то сміливо кивайте на Трампа. Це його картинка!

Передруковується з дозволу автора