США кинуть сирійських курдів на поталу туркам

Туреччина і Штати не можуть дійти згоди щодо Сирії

У Штатах заявили, що не допустять ніякої військової інтервенції Туреччини в північно-східну Сирію, яка буде загрожувати інтересам США і їхніх союзників.

Вельми цікава заява на тлі відновлених сьогодні переговорів в Анкарі з цього приводу.

Те, що ці слова прозвучали, говорить про дві речі:

1. Переговорна позиція США слабкіша за турецьку, і це змушує їх погрожувати і грати м'язами в надії відлякати турків і переконати їх не ризикувати вторгненням на території, де стоять американські війська.

2. Переговори в Анкарі, мабуть, проходять не особливо вдало для Штатів, що, знову ж таки, змушує їх грати в "злого і доброго поліцейського", одночасно обіцяючи Туреччині поступки і попереджаючи про наслідки військової операції, яка може торкнутися "інтересів США", якими б ефемерними і незрозумілими для самих американців вони не були.

Я нагадаю, що вся суть турецько-американських розбіжностей - це радіус, довжина "зони безпеки" на північному сході Сирії і хто буде її контролювати.

Умови США:

- 14 км вглиб і лише третина кордону;

- Контроль здійснюють США і Туреччина (а може ще Франція і Британія);

- Курди підуть добровільно за річку Євфрат, але частини арабсько-курдського альянсу "SDF" залишаться, як союзники Штатів.

Умови Туреччини:

- 30 км вглиб, і охоплення всього кордону з Сирією;

- Контроль здійснює Туреччина і її маріонеткові фракції бойовиків в північній Сирії;

- Курди підуть за річку Євфрат і розформують свої воєнізовані формування YPG.

Поки що, обидві сторони не можуть дійти згоди.

Штатам дуже важливо показати, що вони вирішують це питання, але при цьому не "поступаючись" Туреччині. Іншими словами, вони не "програли", піддавшись зовнішньому тиску і шантажу Ердогана, а, мовляв, домовилися з партнером про спільні дії.

В Анкарі ж сприймають ситуацію зовсім по-іншому. Їм (особливо, самому президенту Ердогану) важливо уявити підсумки переговорів як власну перемогу, результат брутальної риторики турецького лідера, з думкою якого рахуються "навіть американці".

У цьому плані йому важливо отримати те, що він хоче на переговорах, або ж взяти це самому, навіть ризикуючи конфронтацією з американським військовим контингентом (яка, звичайно ж, є малоймовірною, навіть в разі вторгнення).

Від себе додам, що позиція США зараз виглядає менш переконливою.

Слова міністра оборони Марка Еспера про "готовність не допустити" вторгнення - смішні, оскільки буквально за день до того у Вашингтоні заявляли, що у них немає повноважень і зобов'язань, підкріплених законодавчо, захищати сирійських курдів.

Простіше кажучи, коли проб'є час "Х", курдів просто зіллють і кинуть на поталу туркам, як це було, втім, завжди.

Оригінал