Недержавні пенсійні фонди прекрасно працюють в усьому світі, але не в Україні

Українці обділені інвестиційними можливостями

Коли бодай би дещицю тих обіцянок, що були роздані під час стислої, але дуже інтенсивної виборчої кампанії, усіма без винятку кандидатами буде виконано, то немає сумнівів у тім, що життя заграє новими барвами. Передусім у "молодих, довгоногих і політично грамотних", що так полюбилися українському виборцю і заполонили парламент. Але хотілося б порадіти і за тих, чий вік уже перевищив 45−50, бо відтак раптом вони стали нікому не потрібні, - пише Іван Компан для NV.ua.

Гадаєте, перебільшую? Не вірите, зайдіть у великий офісний центр під час обідньої перерви і озирніться довкола. Всюди весела, бадьора, рожевощока молодь, що випинається до вершини харчового ланцюжка. Та куди ж діваються ці широкоплечі хлопці й довгоногі дівчата, перетворившись на міцних п'ятидесятирічних "дідів та бабусь". Чому їх не видно у фойє, виблискуючих склом і металом сучасних офісних хмарочосів? Та тому що вони або піднялися високо вгору до начальницьких кабінетів, де їх не видно простому люду, або зігнулися і притиснулися до землі, натираючи до блиску підлогу або охороняючи двері в офісний рай, заповнений молоддю. Як писав Фазіль Іскандер: "До п'ятдесяти років деякі чесні люди починають нервувати. Хочеться підбадьорити їх криком: "Тримайтеся, братці, вже не так багато залишилося!".

Насправді, з огляду на зростаючу тривалість життя і жадобу до ЗСЖ, залишитися може досить пристойно, років тридцять-сорок. І прожити їх хочеться приємно, в тому числі без потреби в грошах. Як же домогтися фінансової стабільності до того щасливого моменту, коли життя викине вас на узбіччя?

Спадщину, скарб і виграш в азартні ігри пропоную не розглядати. Навряд чи варто на таке розраховувати, плануючи своє життя. Що залишається? Лише інвестиції, які потрібно практикувати з молодості, як робив Ворен Бафетт, почавши вкладати в ринок акцій з одинадцяти років.

Певна річ, виникає питання: "Куди інвестувати?". Погляньте на структуру фінансових активів середнього американця: акції (34%), пенсійні фонди (29%); гроші і депозити (13%); фонди взаємного інвестування (12%); страхування життя (6%) та інші цінні папери (6%).

На жаль, порівняно з американцем український громадянин вельми обділений інвестиційними можливостями, хоча два роки тому і отримав право відкрити рахунок за кордоном й інвестувати в глобальні ринки капіталу. Як не дивно, але фінансова вольниця не викликала ажіотажу у співгромадян, навіть законослухняних, з чесними або добре відмитим грошима. Головна причина: незнання! Дуже часто, навіть успішні топ-менеджери і власники великих компаній мають дуже слабке уявлення про ті можливості, що пропонують їм ринки капіталу. Що вже тоді казати про звичайних людей.

Як наслідок, структура активів середньостатистичного українця, який інвестує в своє матеріальне майбутнє, виглядає жалюгідно: нерухомість, пріючі в комірчині купюри, депозити в банках і останнім часом ОВДП, які заповнили уми схильних до ризику українців. Більш того, потрібно визнати, що всі перераховані активи навряд чи можна зі спокійною душею назвати джерелами "пасивного доходу". По-перше, слово "дохід" і не до всіх з них може бути застосовано. По-друге, погодьтеся, що "пасивність" при оренді квартир, перекладанні пачок доларів з одного затишного місця в інше або вибиванні грошей з банкрутілих банків, може запросто призвести до негативної прибутковості ваших інвестицій.

Чи можемо ми скопіювати американську модель? Теоретично — так, практично — складно і триватиме дуже довго.

Не сумніваюся, що кількість українців, які інвестують в акції, звичайно ж, іноземні, бо своїх немає, буде зростати. Поступово. Для цього потрібен час і трохи знань. Погляньте на сусідню Польщу. Ще зовсім недавно поляки, як і ми, любили готівку, а тепер більше 20% особистих активів інвестовано в акції.

Ще 15% в активах польських громадян становить сумарна частка інвестиційних і приватних пенсійних фондів. Є такі і в Україні. Ось останнім часом ми дедалі більше чуємо розмов про НПФ — недержавні пенсійні фонди. Відмінний інструмент, прекрасно працює в усьому світі, але не певен, що в Україні. Принаймні зараз.

Як правило, в Україні тема НПФ і фондів взаємного інвестування оживає, коли на ринку з'являється якийсь клас фінансових активів, що дозволяє швидко заробити. Так було в 2006—2007 роках, коли тоді ще ринок акцій зростав, мов на дріжджах, збільшуючи вартість інвестфондів. Так відбувається зараз, коли з'явилися ОВДП, що дозволяють пенсійним фондам демонструвати привабливу прибутковість. Погляньмо, що становить структуру українського НПФ: більше 50% — державний борг (ОВДП), 35% — депозити; 10% — корпоративні облігації українських емітентів і 5% — різне. Структура відмінна, але з однією важливою умовою, що "ринок зростає". На падаючому ринку за характерної для українських фінансових ринків низької ліквідності ця фантастично дохідна стрімка карета моментально перетворюється на гарбуз.

Чим же прийнятний американський ринок? Ліквідністю! Що б не відбувалося, власники цінних паперів завжди мають можливість розпродати свої портфелі. Нехай і з величезним дисконтом — 10% — 20% — 30%, але продати щось можна. В Україні, на падаючому ринку, це небачена розкіш. Коли ринок демонструє падіння, все, що вам залишається робити, — це дивитися, терпіти і сумувати. Як терпіли і сумували інвестори українських пайових фондів в 2008 році, коли акції в їх портфелях катастрофічно знецінилися без будь-якої можливості їх позбутися, бодай за пів ціни. Акції подешевшали, фонди збанкрутували, інвестори збідніли. Те саме буде і з нашими НПФ, варто лишень великим інвесторам розпочати вихід з ОВДП.

Що ж робити? Чом би не дозволити українським фондам інвестувати в західні ринки, які більш ліквідні і надають набагато більше можливостей, ніж наш. Звичайно, хтось складе особистий пенсійний план самостійно, купивши американські акції або ETF. Зрештою, з'ясувати механіку базових інструментів Волл-Стріт не так вже й складно. Але впевнений, що чимало захочуть, щоб про пенсії подбали професійні управляючі, як це робиться в усьому світі. А, погодьтеся, з хорошим інвестиційним портфелем все ж набагато легше "протриматися" з п'ятдесяти і до … Ну, що довше, то ліпше!

Передруковується з дозволу автора