Майбутньому президенту має бути непросто з нами

Вибір зроблено раніше

Подобається мені фраза з "Матриці" "Вибір було зроблено раніше", вона завжди багато пояснювала. І дуже вписується теорію Нобелівського лауреата з економіки Даніеля Канемана про мислення швидке і повільне. Якщо переказати її просто: 90% рішень мозок ухвалює несвідомо — адже мислити це дуже енерго- та часозатратно. Коли йдеться про емоції, питання виживання, все відбувається дуже швидко, на рівні рефлексів.

Я про те, що нікого не можливо переконати зараз. Що це важливе рішення більшість з нас вже зробила — і переважно не надто усвідомлюючи сам процес. Причому, обидві сторони.

Мене завжди зачаровує схильність людей вважати, що вони знаються на політиці. Щоб знатися на політиці, треба серйозно стежити щодня за важливими економічними і політичними процесами, розумітися на юридичних нюансах, сферах впливу. Розумітися на політиці — це не білборди споглядати і знати, куди Макар ганяв телят, а Ляшко корову. Мало читати заголовки і дивитися телесюжети. Треба ще пам'ятати — хто ці всі люди, що вони робили 5–10–15 років тому. Прораховувати, кому це вигідно. Знатися на політиці — це постійна праця, а не захоплива інформаційна розвага. Бо на поверхні завжди тільки шоу. А щоб зрозуміти, що коїться — треба добряче покопатися. І тут уже стає нудно.

Але публічна політика — це індустрія розваг. Мені подобається, як подає цей ракурс у книжці "Хітмейкери" редактор The Atlantic Дерек Томпсон. Там є ще абзац, як спрощувалися промови американських президентів, відколи право голосувати набирали все ширші верстви населення. (В нас рекламні слогани ще ніколи не були такі прості, як цього сезону — вже з трьох слів докотилися до одного. На три слова у виборців вже немає часу і оперативної пам'яті).

Тож дуже не дивно, що у перегонах в цій індустрії розваг зараз у нас лідирує професіонал з розваг. Дуже не дивно, що заклики думати не діють — бо рішення було зроблено раніше, а навіщо ще думати, якщо вже вирішив. Дуже не дивно, що ніхто вже не змінить думку. Навіть після стадіонів та дебатів.

Отже, вибір зроблено раніше. Але саморефлексія завжди корисна. Задумайтеся, як саме ви зробили власний вибір і на якому етапі. Пізнайте себе. Сподобалися аргументи знайомого, коли ми запитали, як він робив вибір: "В Україні завжди діє золоте правило: подивися, за кого радить голосувати Росія, і зроби навпаки".

Дуже тішить, що вибори відбуваються без порушень, викрадень, отруєнь, замахів, тітушок та каруселей. Що людям не байдуже взагалі, що вони йдуть голосувати (хоча потайки мрієш, щоб дехто туди таки не дійшов, а поїхав у той день собі на шашлики з пивасиком). І будемо брати приклад з країни розвинутої демократії — якщо вони обрали Трампа, то вони ж і мають механізм, щоб контролювати Трампа. Ми не повинні зараз переконувати тих, кого не переконаєш. Ми мусимо показати, що не дамо коїти дурниць тому, кого оберуть. Як тоді, коли Янукович змінив європейський курс на Росію. Ми вже вміємо це робити. І тут не нам буде непросто з майбутнім президентом — а президенту має бути непросто з нами.

От зараз сваримося всі між собою, а це не має сенсу. Бо ніхто нікого не переконає. Лідери думок не діють — кожен обирає собі лідера під свої думки. Тому для когось це Забужко, а для когось умовно Лисий з Кварталу. А потім все доведеться розгрібати разом — і у разі перемоги Зеленського, і у разі Порошенка. Бо кожен політик робитиме помилки. Але тиснути на них, виходити на протести, розкривати корупційні справи, не давати їм вилазити на голову — це наша робота. І вона має бути спільна.

P.S. А головне не забувати — війна у нас зараз не між собою, а проти Росії. І нам ще треба в ній перемогти.

Олена Павлова, для Gazeta.ua