Музика не поза політикою

Сьогодні політики крадуть аудиторію у співака, а завтра будуть нишпорити у наших кишенях

Я не бачу нічого поганого в тому, щоб музиканти виступали на концертах за політиків. Ми забуваємо про те, що артисти — це не небожителі, а така ж частина українського суспільства, як і ми з вами. В ідеалі всі члени суспільства мають цікавитися політикою, обговорювати її, брати у ній участь. Артисти в тому числі. Той, хто цього не робить, не має права скиглити про погане життя в країні. Якщо людина каже, що вона поза політикою, вона або бреше, або недооцінює складності життя, або — що найгірше — є іграшкою для інших.

Музиканти часто кажуть, що політика — це не до них. Це зрозуміло. Вони працюють у шоу-бізнесі, хочуть бути симпатичними одночасно для всіх. Це стратегія, що не спрацьовує. Справжній артист має як прихильників, так і недругів. Людина без внутрішнього стержня не викликає інтересу. Громадянська позиція може бути однією із зачіпок, якою можна подражнити, привернути до себе увагу.

Добре, коли артист чітко визначився зі своїм вибором, виступає на чиюсь підтримку за щирими переконаннями. У мене не виникає запитань до гуртів "Кому вниз", "Тінь сонця". Вони називають себе націоналістичними групами. Грають на всіляких збіговиськах націоналістичних сил, громадських чи політичних акціях такого спрямування. Це абсолютно нормально і здорове явище.

Але частина артистів продаються за гроші, і в цьому є небезпека. Їм байдуже за кого виступати — аби заплатили. Типовий заробітчанський підхід до цього був у Кузьми Скрябіна, який для багатьох є моральним авторитетом. Як співак він пропонував товар, політик був його покупцем. Пам'ятаю, як 2004-го він топив за Януковича — виключно за гроші.

Справжнім капіталом у сучасному світі є репутація. Це те, що напрацьовується роками. Одним виступом за певного політика можна перекреслити усе, що маєш. Зараз довіра до політиків низька. Артисти почали менш охоче приставати на пропозиції публічно підтримати когось із них.

Тому тепер політики починають хитрувати, намагаються вскочити в чужий паровоз. Організовують концерт музиканта. Артист приводить людей, а політик залазить на сцену і щось до них промовляє. Так намагаються завдяки відомому обличчю зібрати якомога більший натовп для своїх цілей.

Зараз консультую політиків з медійних питань. Кажу їм одразу: використання в політичній рекламі селебріті — це ризик. Але вони все одно за звичкою діють по-старому, слухають погані поради.

Добре, що українські артисти починають викривати політиків, які намагаються використати їх втемну. Бо сьогодні вони крадуть аудиторію у співака, а завтра будуть нишпорити у наших кишенях.

Олексій Ковжун, для Gazeta.ua