Ілюзія життя в СРСР від "Інтера"

День Перемоги Цинізму

Ми можемо скільки завгодно проводити декомунізацію та десовєтизацію в нашій країні. Чи то пак імітувати бурхливу діяльність з цього приводу, бо практика показує - що ніяка декомунізація не заважає умовним телеканалам "Інтер" створювати у своїх глядачів абсолютну ілюзію того, ніби вони все ще живуть у Радянському Союзі.

Саме Радянський Союз проривався у кожному кадрі концерту з приводу чергового святкування Дня Перемоги - у пафосних таблах ведучих та співаків, у символіці, репертуарі, маніпулятивній риториці, до якої настільки привчений радянський глядач (а більшість аудиторії, гадаю, вилупилася саме з радянського глядача і так й не змогла еволюціонувати далі, судячи з тяги до "прекрасного").

Радянський Союз проривався у кожному кадрі концерту з приводу чергового святкування Дня Перемоги

Канал продовжив найкращі тоталітарні традиції спілкування з аудиторією:

- навколо вороги, але ми прорвемося: "И пусть нам порой кажется, что все против нас, что мы чужие в своей стране, но это не так. Нас — много, нас — сотни в этом зале и миллионы у экранов телевизоров";

- апелювання до людей настільки нерозвинених інтелектуально, що вони не будуть задаватися питанням, чому німців називають фашистами, якщо вони нацисти: "Восемь миллионов украинцев погибли от рук фашистских захватчиков";

- і як наслідок той же "фашизм" можна приклеювати до кого завгодно, щоб закріпити ефект у мізках, де дуже багато вільного місця, а отже їх можна заповнювати чим завгодно: "Мы не можем позволить, чтобы улицы наших городов называли именами фашистских преступников". Кого мають на увазі у останньому випадку не зрозуміло. Але очевидно, що тепер будь-яке перейменування вулиць в головах тих, хто ще дивиться телеканал "Інтер", буде сприйматися як наступ фашизму.

"Фашизм" можна приклеювати до кого завгодно, щоб закріпити ефект у мізках, де дуже багато вільного місця

Усе це притрушене зверху нафталіновими радянськими піснями як німе нагадування про те, що використання мистецтва у пропаганді - одна з найогидніших її форм. Хоча чи можна назвати мистецтвом пісні, які завоювали популярність у СРСР, що було просто неможливо без проходження через всі етапи дбайливого підбору ідеологічно правильних творів різними главреперткомами. А часом не просто ідеологічно правильних, а таких, що виховують готовність у випадку чого стати гарматним м'ясом - "мы за ценой не постоим".

Прикметно, що минулого року в концерті до 9 травня на "Інтері" багато хто засвітився з наших співаків. А цього року навіть Олег Винник не схотів об нього шкваритися. Тому довелося завозити продукт, який, як я гадала, давно від нас експортували - Таїсію Повалій, що надривно заспівала "Выходила на берег Катюша".

Довелося завозити продукт, який, як я гадала, давно від нас експортували - Таїсію Повалій

Крім Таї виходили Володимир Гришко, Віталій Козловський. Останній виконав "от ветров и водки хрипли наши глотки". До слова, йому вже час до горілки звикати, бо він нещодавно встиг з'їздити у Москву з концертом. Співаків було настільки мало, що змусили співати і телеведучих - Андрій Доманський катував своїм виконанням глядачів, але хто ж їм винний, вони самі це увімкнули.

Але давайте полишимо всю цю візуальну та словесну шумиху і повернемося до контексту. Час іде, контекст змінюється, наша новітня історія розвертається до нас найпотворнішими гримасами нової війни, а на "Інтері" все той же День Перемоги 70-літньої давності. І святкують вони його творчим спадком держави, яка настільки наближала перемогу, що не лише "может повторить", а власне ніколи не зупинялася, продовжує і продовжує, на нашій території в тому числі.

То яку перемогу вони всі святкують?

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода