Чому не хочемо інвестувати

Українці довіряють традиційним фінансовим інструментам - квартири, депозити і матраци

За символічні дев'ять місяців, починаючи з липня минулого року, коли НБУ дозволив легально відправляти гроші за кордон, лише кілька сот українців розродилися іноземними інвестиціями на загальну суму трохи більше $15 млн. У масштабах країни це, погодьтеся, крихти, - пише Іван Компан для "Новое время".

Чим же пояснити таку низьку інвестиційну активність співвітчизників? Страх, незнання, лінь? Пропоную кілька поглядів на те, що відбувається, з боку найрізноманітніших верств нашого і не нашого населення.

Молодий і недосвідчений американський фінансовий аналітик. Україна – це ринок, що розвивається, володіє величезним потенціалом для зростання. Родючі землі, працьовитий і освічений народ, прекрасне географічне положення. Напевно, українці, перебуваючи у себе вдома і об'єктивно оцінюючи ситуацію в країні, знають, що після виборів настане економічний прорив. Саме тому вони не виводять гроші з країни і планують інвестувати у власну економіку.

Досвідчений американський аналітик. Колега, звичайно, має рацію. Але тільки теоретично! Молодий він ще, недосвідчений. Двадцять п'ять років тому я думав точно так само. Але, на жаль, за чверть століття нічого не змінилося. Як були ці українці "перспективними та неоціненими", такими і залишилися.

Середньостатистичний українець. Що? Біржа? Доу з Джонсом? Ні, не чули! Є у мене, звичайно, трохи грошей. Напевно, куплю собі квиток до Польщі. Кум вже два роки там працює і не шкодує. Та й дружина його задоволена, щомісяця тут перекази отримує.

Молодий успішний реформатор. Заощадження, інвестиції?! Та що ви, Бог з вами, звідки? Ми ж не про гроші, а про країну думаємо! Кажете, кілька мільйонів доходу в е-декларації побачили? Не вірте своїм очам. Та й, взагалі, як ви смієте нас звинувачувати? Говорячи таке, ви допомагаєте корупціонерам. Через таких, як ви, нічого в країні і не змінюється.

Щедра аполітична молода людина з хорошою зарплатою. Інвестувати? Та ну..., краще я собі новий iPhone куплю, і дівчині своій куплю. Вона у мене кльова! Встигнемо ще наінвестуватися, життя ж довге!

Бізнесмен у розквіті сил. Про що це ви, які ще там акції з облігаціями? Самі знаєте, в банку кредит не взяти, інвесторів теж вдень зі свічкою не знайдеш. Усі гроші в бізнес йдуть. Буде ще час на біржі погратися, а поки працювати потрібно.

Успішний бізнесмен на заході кар'єри. Ринки капіталу? Звичайно! Чим всі ці "питання вирішувати" – податкова, пожежники, менти ненаситні – краще з акціями розбиратися. В останні роки, після кризи, відмінно на американських паперах заробив, а ось зараз навіть не знаю, що й робити. Рости ж вічно не може, скоро падати почне. Ех, знати б коли, щоб в золото встигнути перекинутися.

Досвідчений чиновник. Не смішіть, яка ще біржа з ​​нашими-то зарплатами? До речі, а ви не знаєте, як тепер з латвійськими банками працювати. Та це я так, не для себе, приятель цікавиться.

Популярний політик. Які ще там біржі? Що ви таке кажете? Українське село задихається без інвестіцій. Малому бізнесу потрібні кошти. Справжні патріоти інвестують лише в Україну. Чим за кордон гроші відправляти, краще нам на партію дайте, а далі ми вже самі.

Звучить трохи ірраціонально? Згоден! Чи відображає дійсність? Судити вам. А з іншого боку, низька інвестиційна активність співгромадян – це відмінна можливість для тих, хто хоче заробити. Адже, коли гроші потечуть з України не маленьким струмочком, а повноводною річкою, погрожуючи стабільності гривні, НБУ, швидше за все, "лавочку" прикриє. І залишимося ми знову з набором традиційних українських фінансових інструментів: квартир, депозитів і матраців.

Передруковується з дозволу автора