Кінець владного абсурду таки настане
Чиновники самовпевнено демонструють свою безкарність, караючи інших
Логіка уряду зрозуміла. Три роки діє мораторій на перевірки - і не платили єдиного соціального внеску навіть ті підприємці, які вели діяльність і мали дохід. Відтепер не ведеш бізнес – закриєшся. Ведеш - будеш платити. Ті 160 тис. ФОПів, що закрилися за три тижні, не повинні викликати паніки. Бо це справді недіючі підприємці. Вони були зареєстровані для подрібнення бізнесу, працювали час від часу.
І я би аплодував рішенню уряду, якби не одне велике "але!". У своїх е-деклараціях урядовці відкрили такі статки, які би не змогли заробити відкритим шляхом. Отож, проводили якусь діяльність, яку так само не фіксували. Як і ці ФОПи.
Олег Ляшко був журналістом, звідки мільйон доларів готівкою? Нардеп Сергій Мельничук – з трильйона переписує декларацію на 100 мільйонів, а ще десяток років тому не мав ні кола, ні двора. Звідки?
Міністр юстиції Павло Петренко каже, що свої мільйони заробив у бізнесі, але ж усі його підприємства по податкових документах були збиткові.
Вони кричать українцям: "Ей, хлопці, ви там крадете!". А себе залишають недоторканими. Платити мають усі: прибиральниця, президент, слюсар, міністр, дрібний підприємець.
Чиновники самовпевнено демонструють свою безкарність, караючи інших. Що може зупинити це свавілля? Нові вибори, революція, е-декларації, публічна критика і відсутність цензури у країні, закордонні партнери? Усе це вже було. Напрошується, що лише якийсь всевладний потоп допоможе. Якась містика.
Відкриті декларації отверезили мислячу категорію людей - і це дасть результат на виборах
Чи могли ми у 2013 році подумати, що мільйони і годинники чиновників стануть відомими? Чи могли у 2014-му уявити, як Янукович втікатиме з країни? І апокаліпсис цього владного абсурду насувається вже сьогодні. Зрушення бачу. Відкриті декларації отверезили мислячу категорію людей - і це дасть результат на виборах. У військових загострилося відчуття справедливості - і це дає острах безкарним. Кроки маленькі, але даремно це не пройде.
А хіба не містика, що українець зі зарплатнею 2000 гривень досі платив за компослуги 2500! Чудо у тому, що решту він отримував неофіційно. І це теж має урватися.
Уже сьогодні районні суди пусті. Судді позвільнялися, аби не світити статків. Нікому розглядати справи. Де колись за посаду судді треба було платити 100 тисяч доларів, зараз пусте місце. Страх, передчуття потопу, який рано чи пізно назріє.
Тарас Елейко, спеціально для Gazeta.ua
