Путін хотів би приховати жахливу історію створення Росії

Що спільного між подіями 1471, 2008 і 2014 років? Хронологічно вони могли б стати частиною звичайної історії, але, з точки зору "русского мира", їх пов'язує багато

14 липня 1471 року відбулася битва на річці Шелонь, недалеко від Великого Новгорода. 8 серпня 2008-го російська 58-ма армія приступила до військової операції в Грузії, яку в Кремлі назвали "примусом до миру". У 2014 році "русский мир" почав захоплювати Україну. Ці три події пов'язує одне і те ж бажання Москви – захопити і назвати це якимось красивим словом.

Московському князю Івану III не подобалася Новгородська республіка. Він хотів підпорядкування собі багатого міста, яке мало стосунки з європейськими державами і прагнуло до Ганзейського союзу, що об'єднував понад 200 європейських міст, - пише Олег Панфілов для "Радіо. Свобода".

До 15 століття Новгород став найбільшим торговим контрагентом середньовічної Ганзи у Східній Європі протягом усього періоду його існування. Через нього вивозили товари, в тому числі з інших руських земель. Саме в Новгороді, а також у Лондоні, Брюгге (Фландрія) і Бергені (Норвегія), була одна з найбільших ганзейських контор. Великий Новгород процвітав, а ставши самостійним містом, поза впливом, у тому числі Київського князівства, створив величезну по тим часам Новгородську землю, що включала території від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході і від Білого моря на півночі до верхів'їв Волги і Західної Двіни на півдні.

Російські історики досі хизуються фактом існування Новгородської республіки, але соромляться писати про те, що саме московський князь знищив її

Сучасні російські історики досі хизуються фактом існування Новгородської республіки, але соромляться писати про те, що саме московський князь Іван III знищив її, підпорядкувавши собі Великий Новгород.

Шелонська битва знищила зачатки проторосійської демократії, хоча говорити про ті часи з точки зору існування Російської держави було ще дуже рано. Численні розрізнені князівства на території сучасної Росії швидше нагадували зони впливу "злодіїв у законі", коли для з'ясування відносин використовувалася не дипломатія, а війни – вбивства, підпали, знищення міст і населення. У Шелонскій битві, завдяки амбіціям Івана III, загинуло 12 тисяч осіб, тобто кожен четвертий її учасник. Також було взято в полон 1200 осіб.

До XV століття, до того, як Іван III вирішив "примусити до миру", володіння Новгорода розширювалися на схід і північний схід. Республіка придбала землі навколо Онезького озера, вздовж річки Північна Двіна і узбережжя Білого моря. Також досліджувався Північний Льодовитий океан, Баренцове і Карське моря, захід північного Уралу. Багаті хутром і рибою, сіллю і лісами території становили благополуччя Великого Новгорода, викликаючи заздрість у сусідів.

На відміну від Московського, в Новгородському князівстві була не тільки перша демократична система, але і зачатки капіталізму, коли правителі і новгородське віче, першого в тих краях парламенту, обговорювали не захоплення нових земель, а їх використання і отримання прибутку. Саме ця обставина пов'язувало Великий Новгород із Ганзейським союзом.

Після Шелонської битви Іван III примусив новгородців "ставити архієпископа на Москві", тобто підкорятися йому, оскільки в Новгородському князівстві главою держави і охоронцем скарбниці, контролером мір і ваг був архієпископ, який довічно обирався вічем. Уявіть собі, новгородський архієпископ міг бути поганим знавцем християнства, але був зобов'язаний володіти знаннями, корисними в купецькій справі. Після другого походу в 1478 році віче було знищено як політичний інститут, а вічовий дзвін вивезений до Москви.

На тому місці, де сталася Шелонська битва, біля південно-західного берега озера Ільмень, встановлена пам'ятна табличка, на якій написано: "Тут, на березі річки Шелоні, 14 (27) липня 1471 року відбулася битва між військами Москви і Новгорода за об'єднання розрізнених російських князівств в єдину російську державу".

"Битва за об'єднання" нормальною мовою означає захоплення чужої території та її приєднання до себе

Якщо не зрозуміли, про що йдеться, вчитайтеся ще раз або кілька разів – "битва за об'єднання", що нормальною мовою означає захоплення чужої території та її приєднання до себе. Є й інша помилка – ніякої російської держави тоді не було, принаймні до царювання Івана IV Васильовича на прізвисько "Грозний". А за великим рахунком, проголошення Петром Першим Російської імперії.

Якщо вже порівнювати події, то ніяк не обійтися без цього факту – в 1470 році новгородці запросили єпископа у київського митрополита, одночасно звернувшись до Литви за підтримкою після відмови платити Московському князівству данину.

Тоді Іван III звинуватив новгородців у зраді і пішов війною. Як зараз, у відповідь на прагнення Грузії і України до зближення з Європою і бажання вступити в НАТО.

Після другої війни в 1478 році Іван III знищив новгородську демократію і приєднав місто до Московського князівства. Знаєте, під яким приводом? Щоб новгородці відмовилися від зближення з Литвою. Точно так само, як у 2005 році Путін вимагав від Саакашвілі відмовитися від відносин із НАТО, а Януковича у 2013 році відмовив підписував договір про асоціацію з ЄС. Грузія відмовилася від пропозиції – почалася війна, народ України вигнав Януковича – Кремль знову почав війну. Як Іван III в 15 столітті.

Це всього лиш одна подія з історії майбутньої Росії. Подія мерзенна і знакова – так у майбутньому Кремль буде чинити з усіма своїми сусідами – примушувати до миру, влаштовувати "битви за об'єднання".

Путін страшно боїться історії – не тільки тієї кривавої радянської імперії, яка погубила десятки мільйонів людей, але і тієї, середньовічної, коли Росія почала складатися з варварських князівств в єдину захоплену територію. Чи хотіли тоді новгородці жити в "об'єднаній російській державі"? Не сумніваюся – ні. Вони працювали, будували, їздили торгувати в найбільші європейські міста, розвивалися й міцніли. Москву це дратувало, вона хотіла стати "пупом землі", якщо не для всіх, то хоча б для сусідів. Як і зараз.

Путін потрапив у ситуацію, коли він дуже б хотів приховати жахливо криваву історію створення Росії, але не виходить. І не вийде. Не вірте в "миротворчість" Путіна.

Історія Росії до Петра Великого — сама панахида, а після Петра Великого — сама кримінальна справа

Федір Тютчев абсолютно точно написав: "Історія Росії до Петра Великого — сама панахида, а після Петра Великого — сама кримінальна справа".

І справа навіть не в конкретному Путіні, одному з численних російських диктаторів, а в певній послідовності подій: з будь-якого російського політика рано чи пізно виростає тиран. Навіть не важливо, як він себе називає – демократ, ліберал, соціаліст і, тим більше, комуніст.

Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода