Шлях до порозуміння

Ще до початку всесвіту Бог народив Слово, яке є Син Божий. Уявлення про Бога Слово є ключовим, вкрай важливим елементом християнства.

"Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей" (Ін. 1:1-4).

Після створення світу, як відомо, Бог сотворив людину за образом Божим. "Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх" (Бут. 1:27).

Маючи в собі образ Божий, людина є вищою за всіх інших живих істот, створених Творцем. Слово з вуст людини теж важливе, воно має значення для її свідомості подібно до того значення, яке має Слово Боже для Всевишнього.

Але численні негідники, живучи в гріху, спотворили в собі образ Божий. Звідти походять проблеми людства. Безбожники приречені на жалюгідне існування, тому що, внаслідок невір'я, вони навіть не усвідомлюють свого жалюгідного стану. Вони мають звичку висміювати сказане іншими, а самі не здатні створити нічого вагомого. Як наслідок, після них скрізь залишаються пустелі та руїни.

Великі збройні конфлікти з кровопролиттям виникають внаслідок нездатності протилежних сторін порозумітися між собою, знайти спільну мову. Але першочергова причина багатьох бід – неповага до Слова Божого.

Любов до ближнього набуває реального змісту через сказане тобою слово. Іноді від нього може залежати чиєсь життя або смерть.

Пригадую, наприклад, зі студентського минулого дівчину-сокурсницю на ім'я Ганна. Вона мала неабиякий талант глузування над усім, особливо над тим, що говорять інші. Знала безліч анекдотів та всіляких "приколів". Мене дратувала її жартівливість, через яку з нею було важко спілкуватися. Ти скажеш їй слово, а вона сміється у відповідь.

Ми сперечалися й сварилися чи не щодня з приводу різних дрібниць. Вона покохала мого найближчого друга та, здавалося, використовувала всілякі приводи, щоби дратувати мене.

Ми не бачилися кілька років, а нещодавно я отримав звістку про те, що Ганни не стало на цьому світі. Вона померла від раку в тому віці, коли могла би ще жити й жити. Пішла з життя людина, з якою мав колись дружні стосунки. Чому так сталося?

Я впевнений у тім, що вона би не захворіла й не померла, якби ми тримали зв'язок протягом останніх років. Скоріше за все, є частка моєї провини в тім, що так сталося. Достатньо було би телефонного дзвінка для того, щоби домовитися про зустріч. Я підбадьорив би її дружнім словом, і все склалося би по-іншому. Обов'язково. Але...

Як часто ми забуваємо про цінність людяного, дружнього, теплого слова, здатного давати іншим надію, пробуджувати думки, змінювати життя на краще, зцілювати хворих та навіть воскрешати померлих. Як часто ми нехтуємо тим найдорожчим, що присутнє в душі кожного з нас.

Господь Бог народив Слово, воно і є Син Божий. Це спонукає кожного замислитися: а що тоді значить моє слово? Хіба воно важливе? Який у ньому сенс? Навіщо існує мова? Чому вважається важливою свобода слова? Навіщо про щось домовлятися з іншими?

Сказане тобою слово є тим, що робить тебе людиною та навіть більше. Воно є доказом наявності образу Божого в тобі, що саме по собі багато значить.

Не треба ображатися у відповідь на чиїсь неприємні висловлення. Усе минеться, і з часом наші особисті проблеми та переживання виявляться смішними порівняно з тим, що ми постійно втрачаємо внаслідок нездатності чи небажання зрозуміти ближнього. Уміння знаходити спільну мову – велика наука, якій варто вчитися.

Мова існує для того, щоби знаходити порозуміння з іншими. Серед науковців у сферах психології та педагогіки є визнаною величезна важливість мови для розвитку й життя людини. Без мови, яка робить можливим вираження думок, людина не може бути людиною. Ба більше, мова важлива для існування самого суспільства як засіб поширення знань.

Віра в Бога, пошана до Всевишнього пробуджує в душах людей самоповагу. Це може здаватися дивним. Через поклоніння Всевишньому, який має своє власне "Я", ми врешті-решт повертаємося до себе в іншому, оновленому стані душі, відкриваємо в собі неабиякі, невідомі раніше глибини.

Самоповага означає, між іншим, повагу до того, що ми висловлюємо або намагаємося висловлювати, хоча потреба говорити – нормальна, природна потреба. Не варто глузувати над цим і зовсім не варто намагатися затикати рота іншим, якщо щось не подобається. Варто бути толерантними щодо свободи слова.

Усе на світі невипадкове, включно з тим, що висловлюють люди, про що вони пишуть, що обговорюють. Але будь-яка мова та здатність порозуміння – від Бога.

У будь-якій складній ситуації шлях до порозуміння пролягає через взаємодію між протилежними сторонами, зокрема через мовне спілкування. Просто доброзичливо сказане слово здатне долати бар'єри, забезпечувати порозуміння, стимулювати економіку країни, встановлювати правосуддя, вирішувати проблеми та підтримувати мир. Воістину мова є життєво важливою.

Paul Magogan © 2015