Сергій Чирков
Член національних спілок письменників і журналістів України, фундатор і голова літературного об'єднання "Самотній вовк". Автор двотомного роману-подорожі "Ковчег. Колискова для смерті" (2013), електронного "недетективу у 224 убивствах і 17 замахах "Дім-Дом" (2013), кількох поетичних збірок, численних статей у періодиці.
01.07.2014
5669

Ніхто нас так не любить, як Росія…

"Навіть за політично стабільних умов підписання цієї угоди неминуче оберталося різким погіршенням платіжного балансу України та дефолтом... У нинішній ситуації платіжний баланс України зводиться з дефіцитом вже близько 50 мільярдів доларів лише цього року, а вся обіцяна Заходом допомога становить 35 мільярдів. Підписуючи цю угоду, Україна отримає ще мінус 4 мільярди", – твердить Сергій Глазьєв, радник президента Росії Володимира Путіна.

Ну хто краще порахує, ніж рідна людина? Хто попередить про небезпеку? Хто перед тим, як заснути, думає: а що я сьогодні доброго зробив для України? Лише найближчий, найрідніший.

Як нам заздрить Європа!

Та що там Європа – світ заздрить. Хто по-білому, а хто й по-чорному.

Оскільки ніхто не розжився такою ріднею, як українці.

Наш запопадливий родич і навчить – на правах "старшого брата" – і підкаже. А вважатиме за потрібне – й поправить.

Як поправив Януковича, коли той, ні сіло, ні впало, взяв ручку і скосив очі на аркуш європейського виробництва.

Проґав трохи "брат" – і вскочили б ми у халепу. Даруйте - в Європу.

Але, на щастя, "брат" скрізь мав очі, навіть у президентському сортирі (на випадок, якщо справа дійде до "замочити"). Вихопив "брат" ручку, викинув її – і ну сміятися з легітимного й усіх українців через "тупість нашу і недалекоглядність і невміння читати".

Порятував, словом.

І розтлумачив, що в Європі живе страшний Бабай, а з добрих серцем – там самі геї. І звелів триматися Москви, за що дав два мільярди.

Цього разу, застерігаючи від підписання асоціації з ЄС, Росія зелених мільярдів не пропонувала, бо витратилася на війну. З нами ж таки, з Україною. Але війна – то інше, між ріднею всяке буває. Війна братніх стосунків не псує і братньої любові до нас не послаблює. Так, напевне, подумав Путін, який вважає себе найбільшим розумником у світі, і наслав на нас Глазьєва, вірного помічника свого. Аби той відмовив Україну від Європи (бо там злий Бабай і добрі геї – пам'ятаєте?)

Так-так, Глазьєва. Того, що трохи раніше радив своєму патронові "закрити небо, а потім з повітря розстріляти бронетехніку, артилерію й авіацію", – тобто нанести по Україні бомбовий удар. Превентивний, так би мовити. Для українського ж блага – бо якщо нас не розбомбити, поліземо у Крим (на прозорливу думку путінського радника), а там багато російських військ, і може статися війна між нашими країнами.

Проте бомбами Україну врятувати не вийшло – у Кремлі до Глазьєва не дослухалися. Тож він кинувся рятувати нас від Європи, порахувавши перед тим, в які збитки вліземо і як потім страждатимемо.

Ну, а Європу Україною принагідно вирішив полякати – аби розумні слова у його неспокійній голові не пропали. "Незрозуміло, як європейські лідери можуть так грубо порушувати міжнародне право, – переказав Глазьєв недоумкуватій Європі слова кремлівського розумника, – підписувати явно нелегітимну угоду, по-перше, з нелегітимною владою, а по-друге, з порушенням української Конституції".

Ані Україна, ані Європа до щиросердих застережень не прислухалися. Документ про асоціацію підписали обидві сторони.

Але серце "старшого брата" залишилося братнім і боліти не перестало.

І він вирішив урятувати якщо не всю, то бодай частинку любої серцю Вкраїни. Ту, що горить у розпаленій Росією війні (але ж війна, ви пам'ятаєте, – то інше, між ріднею всяке буває. Війна братніх стосунків не псує і братньої любові до нас з боку Росії не послаблює). Путінський глашатай 30 червня вийшов на люди з новою ініціативою: запропонував Євросоюзу виключити Донбас з дії Угоди про асоціацію Україна – ЄС.

Путін з Глазьєвим не сказали, що робитимуть, якщо Україна з Європою й цього разу не дослухаються і не дадуть реалізувати братню любов бодай стосовно Донецької області з Луганською. Не виключено – про зекономлені бомби згадають і ними візьмуться спасати Донбас від злого Бабая і добрих геїв. Війна ж там все одно палає...

Нерозділена любов – річ страшна і непередбачувана.

Особливо, коли любові домагаються божевільні і домагаються силоміць. Тобто – у ґвалтівний спосіб.

Так що дарма нам заздрить Європа.

Й увесь інший світ – дарма.

Інші публікації автора

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"