Путлер. Історичний двійник

Найвпливовіша фігура на політичній арені в Україні, як не дивно, президент сусідньої імперії, ой, тобто держави , Володимир Путін (також відомий як..даруйте, редакційна політика не дозволяє використовувати такі слова). Виступи політика часто викликають неоднозначні реакції серед мас: хтось починає співати "День победы", у когось розширюються зіниці і він вигукує "Путін", хтось наспівує вже відомий мотив "ла ла ла ла ла ла ла ла". Проте якою б контраверсійною не була політика Путіна, його рейтинг нещадно зростає серед населення РФ. Це нагадує мені неабияку популярність Адольфа Гітлера у Німеччині 1930-х років, усупереч радикальності та абсурдності його планів на всесвітнє володарювання. Але це не все, що об'єднує двох тиранів.

Адольф Гітлер був четвертим з шести дітей у родині. Дорослого віку з них досяг лише він та його сестра Паула. Володимир Путін був третьою і наймолодшою дитиною, обидва його брати померли у дитячому віці. І Гітлер, і Путін марили про успішну кар'єру ще з ранніх років: майбутній фюрер Німеччини зацікавився війною та солдатами, прочитавши про антинаполеонівські війни, володар всія РФ зізнавався, що у юному віці захоплювався радянськими фільмами про розвідників і мріяв працювати в органах державної безпеки. Своєрідним "Майн кампфом" для Путіна стала дипломна робота на тему "Принцип найбільшого сприяння нації" (принцип регулювання міжнародних економічних стосунків між різними державами; найбільш важлива сфера застосування – митний режим).

Ставши за кермо держави, обидва правителі централізували владу, взяли під контроль ЗМІ та розширювали свої повноваження. Гітлер взяв курс на мілітаризацію держави з метою подальшого ведення війни. Путін же продовжує як зміцнення армії, так і проведення воєнних операцій, контролюючи при цьому один з найпотужніших атомних потенціалів у світі.

Ідеологічно Гітлер та Путін будували вертикаль влади на однакових засадах: нетерпимість і дискримінація по відношенню до інших націй і національних меншин; заперечення демократії і прав людини; насадження режиму, заснованого на принципах тоталітарно-корпоративної державності, однопартійності і вождизму; утвердження насильства і терору з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакомислення; мілітаризація суспільства.

Ораторське мистецтво – ключик до впливу на маси – підкорилося обом правителям. Щоправда їх темпараменти протилежні: Путін – стриманий, виважений, послідовний, Гітлер - експресивний, палкий, емоційний.

Президент РФ, наслідуючи свого імовірного ідола, вдало тримає в страху всю Європу. Це дозволяє йому майже безкарно анексувати території інших суверенних держав (приєднання до Росії українського Криму шляхом незаконного референдуму). Європа вже помилилася, коли у 1938 році намагалася заспокоїти німецького тирана, віддаючи йому по шматочку бажаних територій (Австрія, Судети). Чи відтворять історію 170см жорстокості, наслідуючи подолані у XXсторіччі 175см?

P.S.