Прокиньтесь, байдужі

За останні два місяці Україну охопила справжня боротьба: політична, громадянська - зі справжніми гарячими точками, штурмами, жертвами...

Справа вже давно не у виборі інтеграційної політики і навіть не в підтримці тієї чи іншої політичної сили. Ці питання залишились за межею 16-го січня, коли влада серйозно обмежила права громадян України. Наразі Майдан вже став справжнім полем бою за людську гідність та честь, за свободу й справедливість.

Зрозуміло, що провладні канали та видання створюють інформаційну блокаду, маніпулюють аудиторією. Найвищі чиновники законодавчої, виконавчої й судової гілок влади продовжуть розповідати казки, створювати провокації, очевидно маючи нас усіх за дурнів. Тож можна зрозуміти, що не кожен в такій ситуації здатен розібратися у павутинні подій та конфліктів політичної та суспільної кризи.

Проте я ніколи не зможу зрозуміти як люди по інший бік барикад інтуітивно й емоційно не відчувають, що сьогодні насправді відбувається у центрі Києва. Чому, переглядаючи страшні кадри побиття й навіть вбивств людей, вас не жахають сьогоднішні українські реалії? Чому вас не зворушують натхненні громадянською боротьбою пісні, вірші, картини, інсталяції? Чому ви не реагуєте на щирі очі й усмішки, на відважних і сильних українців, яких не лякають ні холод, ні сніг, ні загрози здоров'ю й життю.

Не треба багато аналізувати, спробуйте хоча би відчути. Завійтайте на Майдан і проникніться атмосферою свободи й національної єдності.

Прокиньтесь, байдужі.