Постать Петра Сагайдачного в історії України
Історія України від найдавніших її часів і до сьогодні пронизана іменами визначних особистостей, які назавжди викарбувані у часпописі нашої країни. Серед них воїни, визволителі, громадські діячі, майстри слова. Про давніх героїв, на жаль, ми знаємо набагато менше, ніж про видатних постатей останніх сторіч, проте слава про них не має згасати.
Петро Конашевич-Сагайдачний - український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького. Він був організатором успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, прославився як тактик та стратег, мужня та смілива людина. Більше того, гетьман був ревним поборником православ'я. Саме завдяки його діяльності український народ зрівнявся з такими націями, як поляки та литовці.
Народився гетьман українського реєстрового козацтва близько 1582 року в селі Кульчиці на Львівщині. Походив з родини православного шляхтича, який мав свій герб. Згідно з сучасними припущеннями протягом 1589—1592 років Сагайдачний здобував початкову освіту у Самборі. А з 1592 по 1598 роки навчався в Острозькій школі на Волині, що в той час переживала період розквіту і де працювали прекрасно підготовлені викладачі.
Петро Сагайдачний є одним з найвидатніших полководців Європи. Він очолив численні походи козаків проти Кримського ханства та Туреччини, результатами яких були: здобуття у 1614 році турецької фортеці Синоп, а згодом і Кафи – величезного невільницького ринку в Криму. Козаки розбили 14 тисяч мусульман, потопили багато турецьких галер, визволили тисячі українських бранців. Тобто гетьман не мав на меті завоювання земель, він намагався визволити співвітчизників, що потрапили у неволю. Сагайдачний, нападаючи, захищав, адже спустошення турецьких земель завдавало економічних витрат Туреччині і, як наслідок, країна не мала можливості здійснювати походи на Україну.
Хотинська битва, яку у 1621 році провів український гетьман проти Турччини мала значення міжнародного масштабу. Поразка турків змусила їх відмовитися від планів завоювання Європи.
Петро Сагайдачний використовував різноманітні тактики, що вказує на високий рівень його інтелекту. Під час взяття фортеці Кафи гетьман після незначних успіхів наказав війську повертатись. Таким чином, приспавши увагу ворога, він продовжив похід і врешті-решт здобув перемогу.
Гетьман усвідомлював необхідність боротьби й проти Речі Посполитої, але діяв дипломатично, використовуючи слушні нагоди для втілення своїх задумів. Погоджуючись у 1618 році здійснити похід на Москву, Сагайдачний висунув польському королю свої вимоги, зокрема забезпечення свободи православної віри, розширення козацької території, збільшення чисельності реєстрового козацького війська, визнання Річчю Посполитою судової та адміністративної автономії України.
За ініціативи Петра Сагайдачного у 1620 році до України було запрошено патріарха Теофана ІІІ з метою відновлення православної церковної ієрархії. Він особисто гарантував діячу церкви захист та безпеку на території країни. Завдяки цьому в жовтні 1620 року патріарх висвятив ігумена Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря Іова Борецького на митрополита Київського та Галицького й ще шістьох ієрархів.
"Справа була б неможливою без підтримки пана й гетьмана Петра Сагайдачного, дії якого в даній справі справедливо можна назвати подвигом рівним апостольському. Ця людина є щирий сповідник Православної віри, за яку віддав своє життя й після заспокоєння свого шанується на Русі як благовірний" - оцінка участі Сагайдачного у захисті Київської Церкви, висловлена у 1627 році патріархом Теофаном III.
Петро Конашевчи-Сагайдачний помер 10 квітня (20 квітня) 1622 року внаслідок вогнепального поранення руки, яке отримав у ході битви під Хотином. Він помер, як герой, добрі справи якого українці не забудуть ніколи.
