Малі річки Києва...

Малі річки...

Заковані в бетон, заховані під землю, закидані сміттям, залиті якоюсь технологічною бридотою чи побутовими врізками.

Київ міг би стати Містом-на-воді. В ньому сотні озер, десятки джерел, півтори десятки річок. Уявляте? Мало не кожна вуличка - хоч з якимось струмком, з якимось романтичним місточком.

Натомість це парії цього міста, де місце бомжам, специфічним активістам, дігерам, та дівчаткам, що бажають готичних відчуттів і в яких немає щонайменшої співчуття цій воді. "Ги-ги, я висіла на річці смердючці, це треш, це супер".

Щоб не було з ними, з цими річками, я все одно шукатиму в них красу. Дивні вигини хай бетонних берегів, гул води, вражаючу білизну баранців водоспадиків, зелень, що намагається вижити...

І я зроблю все щоб повернути воду цьому місту, повернути йому красу, повернути йому життя.

Таке відчуття, що я його люблю, цей нещасний, упосліджений, але все одно красивий, а потенційно просто прекрасний - Київ