Стамбул і Київ. Думки вголос.
В Києві виборів не буде. Але не буде і непокори. В людей НУЛЬ енергії. Народ тікає від проблем і негативу, як тільки може. До кінця літа так і залишиться. І навіть восени неясно що там як буде. Тому і не вірю в якісь особливі активності.
Вихід я бачу тому, що наявні реальні громадянські ініціативи, групи сили, мають рішуче почати обростати людьми. Хай роблять що хочуть, вибирають будь-яку тактику, будь-яку форму діяльності, але щоб по десятку живих людей щомісяця набиралося. Потім, на підсумками діяльності таких ініціатив (головні показники - кількість мотивованих активних кадрів, кількість реалізованих проектів, кількість і якість ідей щодо майбутнього), навколо найбільш рейтингової теми (яка з досвіду чіпляє людей найбільше) і найбільш ефективного організаційного формату (який найкраще гасить конфлікти, народжує енергію) мають всі такі ініціативи поєднатися.
Паралельно всім громадським групам вести взаємні консультації. Приймати участь в ініціативах один одного, спілкуватися, спостерігати один одного. В ідеалі провести ефективний форум, на якому зібрати представників всіх можливих реально діючих громадських груп. В Києві їх сотні, від захисників озера Тельбін до активного на міському рівні Київського Віче. Всі розмови хто більший дурень/зрадник припинити і вважати або тупістю або провокацією. Тупість - тому що не розуміння тієї відповідальності, яка лежить на громадських а громадянських групах, не розуміння того, що в руках таких груп доля Києва, якщо вони зможуть вирости. А з провокаціями і так все ясно.
Людей на менше кількох тисяч має бути в цій системі на момент часу Х, коли протестний потенціал, який таки має з"явитися колись з якогось приводу, хоч бідність, хоч сніг, хоч центральний парк, хоч що, шукатиме виходу. Тоді можна робити ВСЕ. Тоді така громадянська матриця прийме в себе десятки тисяч людей, і Стамбул відбудеться в Києві, але він буде максимально ефективний по відношенню вкладеної колективної енергії людей до відкриття вікна можливостей для Міста і країни.
Можливо? справді доведеться чекати 2015 року. Київ не віддавати по шматкам, боротися за кожний клаптик київської землі і київської волі. протриматися, вирости до 2015 року, а потім, маючи структуру, наповнену енергією ідей і людей, проломити вибори, взяти владу, і почати новий відлік.
Туреччина, тримайся!
