Тбілісі завішане антиросійськими плакатами

— По їхньому джипу полоснули з кулемета, — каже журналістка Іем.

Тбілісі — столиця Грузії. У понеділок у Кавказькому домі проходить панахида по загиблих у Південній Осетії журналістах Олександрові Климчуку та Гізі Чехладзе. Поховали їх напередодні, у неділю. Серед зали на стенді — фотографії покійних. Грузин українського походження 27-річний Климчук на фото тримає за вуха двох кролів.

— Я їздила забирати його в морг, — переводить подих Іем, колишня однокурсниця Олександра. — Він був у цинковій труні. Кажуть, їх убили осетини. Бо хтось із чотирьох журналістів, які там були, привітався до них грузинською. Я не вірю, але перевірити не маю як.

У кімнаті ліворуч сидять родичі Климчука, праворуч — Чехладзе. Люди чергою ідуть до однієї родини, потім — до іншої. Мати Олександра кричить, їй дають валідол.

Під час війни в Грузії загинуло 257 людей. Місто завішане антиросійськими плакатами. На одному потвора в російському генеральському кашкеті тримає карту Грузії. Правою рукою відламує Абхазію, а іклами впивається в Осетію. На іншому плакаті під назвою "Миротворець" зображений лялькар із погонами генерала, замість голови в нього Спаська башта Кремля. Він керує ляльками осетина та грузина, які заколюють один одного кинджалами. На плакаті  "Хто наступний?" намальована свиня зі штик-ножем. Вона сидить перед мапою світу й у правій руці на виделці тримає Грузію.

Такі плакати висять і на парканах перед входом до парламенту. Депутатські авто переважно старих моделей — "фольксваґени" та "ніссани". У холі — ще радянські таксофони. Охоронці дивляться телевізор. У багатьох сюжетах — дружина президента Грузії голландка Сандра Рулофс. Вона відвідує госпіталь, де спілкується з пораненими. Потім — пологові будинки, в яких народжують біженки з Осетії. На музичних каналах крутять пісню "Стоп, Раша". Її виконують місцеві зірки, серед яких Нані Бреґвадзе.

На першому поверсі парламенту коридор завалений гуманітарною допомогою — ковдрами, одягом, посудом. Напівпорожньо.

— Більшість депутатів працюють у регіонах, допомагають біженцям, — пояснює 34-річний Лаша Жванія, голова комітету з іноземних зв"язків. — Опозиція ввела мораторій на критику президента й уряду на час російської окупації.

Політик каже не "Південна Осетія", а "область Цхінвалі" або "південноосетинська область".

— Росії Цхінвальська область не потрібна, — запевняє. — Це — точка тиску на Грузію і на Захід, а також помста за те, що ми вирішили вступити до НАТО. Ще Росія хоче контролювати нафтопроводи, які проходять через нашу країну. Угода про виведення російських військ була підписана в четвер, однак вони досі контролюють міста Сугдіді, Сенакі та Поті. Підпалюють будинки, грабують людей, ґвалтують жінок.

Просимо прокоментувати слова президента Південної Осетії Едуарда Кокойти. Він заявив, що не пустить назад грузинських біженців.

— Це не Кокойти вирішувати, — продовжує Жванія. — Влада Грузії вирішуватиме, що їй робити на власній території.

Депутат додає, що грузинські села в Південній Осетії розграбовані, а росіяни не дозволяють вивезти звідти тіла.

— Коли Росія виведе війська із Грузії, — каже Жванія, — ми вимагатимемо грошової компенсації через Гаазький суд та інші міжнародні організації.

Поверхом вище сидить голова парламентського комітету з прав людини та переміщених осіб Георгій Арсенішвілі. Він — колишній держміністр за президентства Едуарда Шеварднадзе. Просить не фотографувати його без піджака.

— А то українці подумають, що в грузинських політиків не вистачає на піджаки грошей, — жартує.

Говорить, що відправив дітей та онуків із Тбілісі до міста Телаві на сході країни:

На музичних каналах крутять пісню "Стоп, Раша"

— Нині зареєстровано 150 тисяч біженців. Це люди, що на час конфлікту перемістилися з місця на місце. Зараз російська техніка рухається у бік селища Хасурі. Знову будуть біженці. Селимо їх у гуртожитках та сім"ях. У моєї племінниці живуть 14 біженців із Горі. Коли не вистачає гуртожитків, селимо в школах. Тому навчання в нас почнеться пізніше.

Тему біженців жваво обговорюють у громадському транспорті.

— Чого вони не їдуть у села? — обурюється в маршрутці 54-річна Тереза Вартанянц. — От побачите, буде як 1992 року. Тоді приїхали із Сухумі — і тут допомогу отримали, і там квартири їм повернули. Тут жили, а там здавали житло курортникам.

Проте найсмачніша плітка в транспорті інша. Кажуть, що мати президента Саакашвілі вийшла заміж за турка. Офіційно цю інформацію ніхто не підтверджує, але і не спростовує.

×