Вінницькі священики вирішили переобладнати бункер маршала Ворошилова на скельний монастир. Знаходиться споруда неподалік центру міста. У гранітному підземеллі 27 кімнат. У них облаштують келії, школу, кухню, трапезну. Там навіть випікатимуть проскурки.
Перетворити закинутий бункер на монастир вирішив 33-річний священик Української православної церкви Московського патріархату Олексій Волков. Кілька років тому в прибудові біля підземелля він почав правити служби, а згодом освоювати приміщення.
— Я з дитинства в бункер залізав не раз. Тому під час пошуку місця для храму нікуди не ходив. Тут гарно — гора над річкою. Цегли не буде взагалі — тільки граніт та білий ямпільський камінь. Спочатку я хотів відкрити монастир. Уже й перші охочі постригтися є. Але парафія уже 50 людей нараховує, треба службу правити, — розповідає священик.
Усі приміщення невеликі, мають напівкруглу стелю та вентиляційний хід у протилежній від дверей стіні. Служителі церкви провели електрику в кількох кімнатах ближче до виходу. Ще кілька очистили від сміття.
Раніше в підземеллі знаходили собі притулок наркомани. Деякі вінниччани намагалися пристосувати приміщення для вирощування печериць. Завезли землю, але гриби не росли. Збиралися тут і бездомні, бо в печерах завдяки граніту температура завжди стабільна — близько 16 градусів тепла.
— Спочатку ми думали: тут радіація така, що не витримаєш. Це ж граніт. А заміряли — вийшло менше, ніж у місті. Кажуть, тут якась особлива протирадіаційна штукатурка, — каже помічник священика 20-річний Олег Боднік.
Побудували бункер 1937 року для маршала Климента Ворошилова майже в центрі міста. Саме там базальтовий щит. Розбомбити його було неможливо — боєприпаси рикошетили або розколювалися. Приміщення зробили автономним. Машинне відділення забезпечувало світло й опалення.
Над скелею звели воєнний санаторій. Він слугував прикриттям. Під час Другої світової війни підземелля захопили німці. Фельдмаршал Кейтель зробив його своїм штабом. Потім там розміщувалася 52-а повітряна армія. Подейкують, що через підвищену вологу солдати не могли служити понад три місяці. Їх госпіталізовували з туберкульозом.
В одному місці на висоті півтора метра зі стіни печери стікає вода. Від струмка залишається білий соляний слід. Олег каже, що носив воду на перевірку до водоканалу. Там запевнили, що вона — найчистіша в місті.
У Вінниці ніхто не має плану печер. За словами священиків, він зберігається в архівах у Підмосков"ї. Кажуть, підземелля має потаємних хід, що веде далеко за межі міста.
Тим, що печери будували в"язні-смертники, отець Олексій не переймається:
— У ті часи всі секретні об"єкти робили такі люди, тому що труп не проговориться. Здебільшого це були політв"язні.
Зараз Волков шукає кошти на ремонт печер. Планує відкрити власну справу, щоб церква сама могла заробляти, а не просити у влади.
2 
1
Коментарі