Ексклюзиви
Вівторок, 12 листопада 2013 06:00

"Дякую, зараз баба піде по пиво"

—?Ці хрести ставлять місцеві бізнесмени і всі, у кого водяться гроші, — каже літній чоловік до дружини. Виїжджаємо автобусом із польського Білостока до татарських сіл на Підляшші — у східному воєводстві країни. У Польщі живуть зо п'ять тисяч татар. Минаємо гору з кількома тисячами хрестів різного розміру. Найвищий — 25 м. Між ними на схилі підстриженим зеленим газоном бігають діти.

Починається Кніжинська пуща. Подекуди між ялин і грабів видно людей у гумових чоботах — збирають гриби.

—?Раджу вимкнути телефони, бо зараз включиться білоруський оператор і з вас може зняти гроші, — каже провідник Пьотр. За 3 км — кордон з Білоруссю.

Минаємо табличку "Татарський шлях" і потрапляємо до села Богоніки — релігійного центру польських мусульман. Уздовж дороги — дерев'яні або муровані будинки, на полях пасуться корови, працює трактор.

Місцева мечеть нагадує невелику дерев'яну церкву, тільки на бані — півмісяць. На порозі зустрічає блакитноокий чоловік у джинсах. Це імам Александер Базаревич. У коридорі роззуваюся. Підлога холодна. Приміщення не опалюється.

—?Як до вас звертатися? — питає молодий відві­дувач у темних окулярах.

—?Ваша величносте, — жартує Базаревич і сідає на сходах мінбару — кафедри, з якої читає проповіді під час служби. — У нас таких звернень немає. Вони небезпечні, бо створюють ієрархію. А в ісламі всі рівні — й прибиральниця Кася, й імам. Ми звертаємося "брате", "сестро". До незнайомих, як усі поляки, кажемо "пані", "пане".

—?Минулого тижня читав, що мусульманська община оголосила про збір коштів на відбудову старого костелу. Я був здивований — що їм до того? — цікавиться гість.

—?Діалог релігій, — каже гід. Сидить на червоному у жовті квіти килимі на всю підлогу — Хто був у цьому сильним папою? Іван Павло ІІ. Відвідав у Дамаску мечеть, поцілував Коран. Зо 15 років 26 січня католицький костел святкує День ісламу. У Білостоці хочуть будувати мечеть.

—?Але у Варшаві протестують щодо її зведення, — додає сивий чоловік.

—?Бо в столиці мечеть хочуть збудувати приїжджі мусульмани. А преса їх трактує як терористів. Кому цікаві хороші послідовники ісламу? Якби до 1989 року хтось у Польщі сказав "мусульманин", однозначно мав би на увазі татарина з Підляшшя. Зараз усе інакше. В нас багато іноземців — біженців, студентів.

На території Польщі татари з'явилися наприкінці XIV ст., коли тут було Велике князівство Литовське. Князь Вітольд запросив їх із Криму на малозаселені землі.

—?Сюди приходжу щодня, — продовжує імам. — Але найбільше вірян сходяться по п'ятницях, молитва у цей день — найважливіша. Проповідь читаю польською, а молитву — арабською. Жінки знаходяться в іншій кімнаті, — показує на віконечка у стіні — за ними інше приміщення, менше. — До реформації й костел теж був поділений на чоловічу та жіночу частини. Не йдеться про статеву дискримінацію, а про дисципліну молитви — щоб не дивилися, яку гарну спідницю має сусідка, а віддавали належне Богові й поверталися до щоденних справ.

Додає, місцеві татари спілкуються польською. Після переселення перестали носити традиційне вбрання, аби не вирізнятися від решти люду.

—?Чи не допоможе пані кількома монетками? — біля хвіртки зустрічає літня худа жінка. На голові охайно зав'язана сірувата хустка. Дістаю дві монети по 2 злоті. Просить "десятку". Мовляв, син отримує мізерну зарплату — 7 злотих на годину, тобто 18 грн. Працює неподалік на приватній фермі.

—?Дякую, зараз баба піде по пиво, — сміється. — Не дивуйтеся, що прошу. Ми теж даємо. У нас чеченські біженці по дворах жебрають. Багато приїздять із дітьми, яких треба годувати. Йдуть одразу до своїх — мусульман. Навесні одній родині з Чечні квартиру підпалили у Білостоці. Ми тут свої, а їх зачіпають на вулиці. Кажуть, щоби поверталися, звідки приїхали, — швидко розвертається і прямує до молодої туристки, яка вийшла з мечеті.

Питаю навздогін, як звати.

—?Зульфія-Софія. Перше ім'я татарське, друге — польське, — відповідає на прощання.

Починає мрячити.

—?Татари швидко переробили свої прізвища на польські — пододавали наші закінчення, — говорит Пьотр.

Ідемо 300-річним татарським цвинтарем — мізаром, що у сусідніх Крушинянах. Гранітні плити лежать між високих сосен. Розташовані у напрямку Мекки. На надгробках переважають прізвища Сулкевич, Ассанович, Муравський. Імена здебільшого польські. Зустрічаються Алі, Юсуф чи ­Фатима.

Біля зеленої мечеті стоять чотири туристичні автобуси. Частина гостей усередині. Більшість відпочивають у найпопулярнішому тут ресторані "Татарська юрта". Там людно. Офіціантки із східними рисами обличчя носять манти із сиром і татарський суп чинакі.

– 30 років тому приїхала сюди з тіткою Джанет. Вона — онука останнього хана інгушів. Була інструкторкою зі стрільби з лука. Під час Другої світової війни брала участь в обороні Балтійського узбережжя, — каже власниця ресторану Дженнета Богданович, 54 роки.

Має коротко стрижене сиве волосся і трохи розкосі сірі очі. Виходить на терасу із столиками. Через погану погоду там порожньо. Виросла в іншому кінці Польщі у містечку Тшцянка.

—?Із тіткою пішли на мізар. Вона показала могили предків. Я одразу відчула поклик крові. Вдома про родину багато не говорили. Її історія болюча. Дідуся забрали до Сибіру як офіцера польського війська. З родинного маєтку вивезли бабцю з дітьми. У комуністичній Польщі було небезпечно говорити про своє шляхетство.

Чоловік Дженнети родом із Крушинян. Після весілля переїхала з ним сюди.

—?Почала для туристів робити екскурсії мечеттю і цвинтарем. Після цього вони завжди були голодні, а не мали де поїсти. Почала їх запрошувати на обіди до будинку свекрів. Спочатку робила тільки перекачевник — шарувате тісто, перекладене м'ясом, а ще колдуни і дріжджівки. Усе за рецептами мами і свекрухи. Традиційна татарська кухня гостра й жирна. Маємо багато пирогів. Тепер тут бувають заради того, аби поснідати, погуляти околицею. Потім повертаються на обід і засиджуються у нас до вечора.

Приїздять дедалі більше татар. Дехто купує землю, осідає. Мрію, щоб Крушиняни знову стали меккою для польських мусульман.

Підпалили мусульманський дім молитви

—?У нас із расизмом така ж ситуація, як і повсюди. Роздули, що у Білостоці не люблять мусульман, — каже працівник місцевого радіо Марчін Ренбач. Їдемо його автівкою Білостоком. На сірій стіні гаража червоною фарбою написано "Білий терор" і намальована свастика.

—?У Польщі расизм пов'язаний із футбольними вболівальниками. А ті, у свою чергу, — з торгівлею наркотиками. У Білостоці фанати місцевого клубу "Ягелонія" — особливо запальні. Команда зараз на сьомому місці у чемпіонаті країни. От фани і спрямовують агресію на прибулих мусульман.

Два роки тому в місті горів мусульманський дім молитви. Уночі виламали двері. На першому поверсі пошкодили меблі. Вогонь удалося приборкати. Згоріли туалет і частина коридору. Центр поширює інформацію про іслам, налагоджує добрі відносини з місцевою владою.

Цьогоріч тутешній ударив в обличчя 7-річного чеченського хлопчика і погрожував його матері. Також підпалили помешкання чеченської та польсько-пакистанської родин.

Зараз ви читаєте новину «"Дякую, зараз баба піде по пиво"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 450
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути