—?Ці хрести ставлять місцеві бізнесмени і всі, у кого водяться гроші, — каже літній чоловік до дружини. Виїжджаємо автобусом із польського Білостока до татарських сіл на Підляшші — у східному воєводстві країни. У Польщі живуть зо п'ять тисяч татар. Минаємо гору з кількома тисячами хрестів різного розміру. Найвищий — 25 м. Між ними на схилі підстриженим зеленим газоном бігають діти.
Починається Кніжинська пуща. Подекуди між ялин і грабів видно людей у гумових чоботах — збирають гриби.
—?Раджу вимкнути телефони, бо зараз включиться білоруський оператор і з вас може зняти гроші, — каже провідник Пьотр. За 3 км — кордон з Білоруссю.
Минаємо табличку "Татарський шлях" і потрапляємо до села Богоніки — релігійного центру польських мусульман. Уздовж дороги — дерев'яні або муровані будинки, на полях пасуться корови, працює трактор.
Місцева мечеть нагадує невелику дерев'яну церкву, тільки на бані — півмісяць. На порозі зустрічає блакитноокий чоловік у джинсах. Це імам Александер Базаревич. У коридорі роззуваюся. Підлога холодна. Приміщення не опалюється.
—?Як до вас звертатися? — питає молодий відвідувач у темних окулярах.
—?Ваша величносте, — жартує Базаревич і сідає на сходах мінбару — кафедри, з якої читає проповіді під час служби. — У нас таких звернень немає. Вони небезпечні, бо створюють ієрархію. А в ісламі всі рівні — й прибиральниця Кася, й імам. Ми звертаємося "брате", "сестро". До незнайомих, як усі поляки, кажемо "пані", "пане".
—?Минулого тижня читав, що мусульманська община оголосила про збір коштів на відбудову старого костелу. Я був здивований — що їм до того? — цікавиться гість.
—?Діалог релігій, — каже гід. Сидить на червоному у жовті квіти килимі на всю підлогу — Хто був у цьому сильним папою? Іван Павло ІІ. Відвідав у Дамаску мечеть, поцілував Коран. Зо 15 років 26 січня католицький костел святкує День ісламу. У Білостоці хочуть будувати мечеть.
—?Але у Варшаві протестують щодо її зведення, — додає сивий чоловік.
—?Бо в столиці мечеть хочуть збудувати приїжджі мусульмани. А преса їх трактує як терористів. Кому цікаві хороші послідовники ісламу? Якби до 1989 року хтось у Польщі сказав "мусульманин", однозначно мав би на увазі татарина з Підляшшя. Зараз усе інакше. В нас багато іноземців — біженців, студентів.
На території Польщі татари з'явилися наприкінці XIV ст., коли тут було Велике князівство Литовське. Князь Вітольд запросив їх із Криму на малозаселені землі.
—?Сюди приходжу щодня, — продовжує імам. — Але найбільше вірян сходяться по п'ятницях, молитва у цей день — найважливіша. Проповідь читаю польською, а молитву — арабською. Жінки знаходяться в іншій кімнаті, — показує на віконечка у стіні — за ними інше приміщення, менше. — До реформації й костел теж був поділений на чоловічу та жіночу частини. Не йдеться про статеву дискримінацію, а про дисципліну молитви — щоб не дивилися, яку гарну спідницю має сусідка, а віддавали належне Богові й поверталися до щоденних справ.
Додає, місцеві татари спілкуються польською. Після переселення перестали носити традиційне вбрання, аби не вирізнятися від решти люду.
—?Чи не допоможе пані кількома монетками? — біля хвіртки зустрічає літня худа жінка. На голові охайно зав'язана сірувата хустка. Дістаю дві монети по 2 злоті. Просить "десятку". Мовляв, син отримує мізерну зарплату — 7 злотих на годину, тобто 18 грн. Працює неподалік на приватній фермі.
—?Дякую, зараз баба піде по пиво, — сміється. — Не дивуйтеся, що прошу. Ми теж даємо. У нас чеченські біженці по дворах жебрають. Багато приїздять із дітьми, яких треба годувати. Йдуть одразу до своїх — мусульман. Навесні одній родині з Чечні квартиру підпалили у Білостоці. Ми тут свої, а їх зачіпають на вулиці. Кажуть, щоби поверталися, звідки приїхали, — швидко розвертається і прямує до молодої туристки, яка вийшла з мечеті.
Питаю навздогін, як звати.
—?Зульфія-Софія. Перше ім'я татарське, друге — польське, — відповідає на прощання.
Починає мрячити.
—?Татари швидко переробили свої прізвища на польські — пододавали наші закінчення, — говорит Пьотр.
Ідемо 300-річним татарським цвинтарем — мізаром, що у сусідніх Крушинянах. Гранітні плити лежать між високих сосен. Розташовані у напрямку Мекки. На надгробках переважають прізвища Сулкевич, Ассанович, Муравський. Імена здебільшого польські. Зустрічаються Алі, Юсуф чи Фатима.
Біля зеленої мечеті стоять чотири туристичні автобуси. Частина гостей усередині. Більшість відпочивають у найпопулярнішому тут ресторані "Татарська юрта". Там людно. Офіціантки із східними рисами обличчя носять манти із сиром і татарський суп чинакі.
– 30 років тому приїхала сюди з тіткою Джанет. Вона — онука останнього хана інгушів. Була інструкторкою зі стрільби з лука. Під час Другої світової війни брала участь в обороні Балтійського узбережжя, — каже власниця ресторану Дженнета Богданович, 54 роки.
Має коротко стрижене сиве волосся і трохи розкосі сірі очі. Виходить на терасу із столиками. Через погану погоду там порожньо. Виросла в іншому кінці Польщі у містечку Тшцянка.
—?Із тіткою пішли на мізар. Вона показала могили предків. Я одразу відчула поклик крові. Вдома про родину багато не говорили. Її історія болюча. Дідуся забрали до Сибіру як офіцера польського війська. З родинного маєтку вивезли бабцю з дітьми. У комуністичній Польщі було небезпечно говорити про своє шляхетство.
Чоловік Дженнети родом із Крушинян. Після весілля переїхала з ним сюди.
—?Почала для туристів робити екскурсії мечеттю і цвинтарем. Після цього вони завжди були голодні, а не мали де поїсти. Почала їх запрошувати на обіди до будинку свекрів. Спочатку робила тільки перекачевник — шарувате тісто, перекладене м'ясом, а ще колдуни і дріжджівки. Усе за рецептами мами і свекрухи. Традиційна татарська кухня гостра й жирна. Маємо багато пирогів. Тепер тут бувають заради того, аби поснідати, погуляти околицею. Потім повертаються на обід і засиджуються у нас до вечора.
Приїздять дедалі більше татар. Дехто купує землю, осідає. Мрію, щоб Крушиняни знову стали меккою для польських мусульман.
Підпалили мусульманський дім молитви
—?У нас із расизмом така ж ситуація, як і повсюди. Роздули, що у Білостоці не люблять мусульман, — каже працівник місцевого радіо Марчін Ренбач. Їдемо його автівкою Білостоком. На сірій стіні гаража червоною фарбою написано "Білий терор" і намальована свастика.
—?У Польщі расизм пов'язаний із футбольними вболівальниками. А ті, у свою чергу, — з торгівлею наркотиками. У Білостоці фанати місцевого клубу "Ягелонія" — особливо запальні. Команда зараз на сьомому місці у чемпіонаті країни. От фани і спрямовують агресію на прибулих мусульман.
Два роки тому в місті горів мусульманський дім молитви. Уночі виламали двері. На першому поверсі пошкодили меблі. Вогонь удалося приборкати. Згоріли туалет і частина коридору. Центр поширює інформацію про іслам, налагоджує добрі відносини з місцевою владою.
Цьогоріч тутешній ударив в обличчя 7-річного чеченського хлопчика і погрожував його матері. Також підпалили помешкання чеченської та польсько-пакистанської родин.
8 
35413
Коментарі