Числені "русскоязычные укра́инские патриоты" (яких останнім часом аж забагато стало), активно захищаючи наслідки російщення та мовну дискримінацію україномовних українців в Україні, постійно повторюють один і той самий "арґумент":
"Главное не на каком языке говорит человек - главное что он при этом делает".
І тут у мене виникає просте питання: а що саме я маю такого робити, аби стороння людина (наприклад, якийсь поляк чи, там, британець) дивлячись на мене, зрозумів, що я є українцем?
Ну, тобто, що б я там не робив, але коли я постійно говорю російською, пишу російською, читаю російською, дивлюся фільми та телебачення російською, то чому хтось, дивлячись на мене зі сторони, має подумати, що я саме українець, а не, скажімо, росіянин, га? Тому що при цьому я буду вдягнений у світшот із принтом-тризубом? А якщо той одяг забрудниться і мені доведеться вдягнути щось національно-нейтральне, тоді як?
Коли я десь у віденському кафе побачу людину, яка говорить російською, то як я зрозумію, що він насправді мій земляк, з України? Паспорт у нього запитати треба? Та що там у віденьскому! Іноді й у київському кафе не завжди зрозумієш, чи це не московит перед тобою? А, може, якийсь білорус, чи мешканець Алма-Ати або Вільнюса?
До чого це я? До того, що мова, якою ти спілкуєшся й якою споживаєш контент і є ГОЛОВНОЮ ознакою твоєї приналежності не лише до тієї чи іншої інформаційної реальності, але й просто до тої чи іншої нації. Адже далеко не завжди і не кожен може "на око" визначити, хто перед тобою: поляк, білорус, росіянин, німець, англієць, американець чи грузин.
Мене, наприклад, у більшості країн (крім тих, де я відверто контрастую з оточенням за расовою ознакою) часто сприймають за місцевого...
В старі часи можна було про щось здогадатися за одягом. Зараз, у часи глобалізації - це майже завжди (а іноді виключно) мова. Щоб ти там не "робив", але якщо говоритимеш російською, будеш для всіх росіянином. А коли скажеш, що ні, я ж українець, багато хто здивується: "Is there a difference?" (а є якась різниця?)
І не розказуйте мені, що на слух іноземці українську від російської не відрізнять. Вони її чудово відрізняють. Принаймні, на рівні, "not Russian" :)
А ще я до того, що мова, як ніщо інше, сприяє національному гуртуванню й об'єднанню. Коли чуєш свою мову, відразу розумієш, що то свої. А коли чуєш мову ворога, то іноді навіть шкідливо вагатися: "А може то не московит, а просто русскоґаварящій патріот Украіни?" Тим паче, що відсоток патріотів України, як не крути, а все ж вищий саме серед україномовних, а не навпаки, попри числені новітні міфи на цю тему.
І ще. Багато хто з патріотів бідкається, мовляв, "ми програли Крим і Донбас ідеологічно й інформаційно", мовляв, і зараз ми не боремося за їхні душі, не ведемо українську пропаганду тощо.
По-перше, ми на решті території України її так само не ведемо :)
А по-друге, якщо чесно, я не дуже розумію, як це "вести українську пропаганду"? Це, типу, транслювати в етері пісню "путін - хуйло"? Чи завести в себе власного Кісєльова, який нам всім усе роз'яснятиме? У нас він, до речі, є, ще й з таким самим прізвищем, ще й російською говорить, бо сам з Росії :)
Знаєте найпростіший спосіб боротися за душі та вести українську пропаганду? Це транслювати будь-що українською мовою! Бо будь-що українською мовою автоматично працює на Україну. Особливо, якщо це "будь-що" буде чимось хорошим (поганим - теж).
Простий приклад. Уявіть собі: голівудський фільм, гарно дубльований українською, значно краще просуває українські цінності, ніж "український серіал" від "українського каналу" про "українського президента", де всі говорять виключно російською.
Підсумуймо:
1. Не лише російські матюки, але й гарна літературна російська мова, робить з тебе московита. Хочеш-не хочеш, робить. Робить для всього світу, бо весь світ не може читати твої потаємні думки про садок вишневий коло хати. Також він не аналізуватиме твої дії (наприклад, "перераховував 100 грн на потреби ЗСУ в позаминулому місяці"). І не лише з тебе воно робить. З будь-чого! Книга, написана російською — то російська література й аж ніяк не українська. Пісня російською - то російська музика. Фільм російською - російський кінематограф. Так усе просто в цьому світі! Американська література — то лише підвид англійської літератури, та й то лише тому, що Америка зараз така сильна. Інакше б навіть підвидом не була :)
2. Мова є не лише найважливішою (особливо в сучасному інформаційному світі) ознакою приналежності до нації, але й важливим чинником об'єднання її членів, а також відмежування від недругів. Найкращий спосіб гуртуватися - це мати можливість завжди й легко відрізнити свого від чужого. Найкращий спосіб позбутися чужих впливів й протистояти чужим інформаційним атакам - не розуміти (або гірше розуміти) чужинця, не бути включеним у його інформаційне поле та культурні коди, які теж тісно зав'язані на мову...
Робіть вискновки щодо логічності та рації сакраментального питання про те, "какая разніца на каком язикє".
4 
35413
Коментарі
10