33-річний Василь Гнатюк дев'ять років прожив на Одещині. Повернувся в рідне місто Тисменицю на Івано-Франківщині, щоб відновити загублений паспорт. Дізнався, що за документами значиться як померлий.
— Ви померли, є свідки, які бачили ваш похорон. У документах записані двоє людей, що засвідчили смерть. Отак мені сказали. Є навіть моя могила. Та я туди не ходив, — розповідає Василь.
Батька 56-річного Василя Гнатюка знайшов у інтернаті для літніх людей. Їхню хату продали шахраї.
Гнатюк-старший два роки перебуває в інтернаті для самотніх у селі Черніїв Тисменицького району. В Тисмениці жив 20 років. Коли працював у колгоспі, отримав дві кімнати в домі на чотирьох господарів, добудував веранду. Жили з дружиною Мар'яною Мар'янівною та сином Василем. 10 років тому жінка померла, син виїхав на заробітки в Одесу.
— Як є ґаздиня коло хати, то є й ґазда. Як жінка була, тримав свині, кури і качки. Тоді вона впала зі сходів і побила собі голову. Це було в зимі, поруччів не було, вона важила коло ста кілограмів. Посковзнулася, покотилася. Ще в лікарні місяць я відмучив з нею, так і померла.
Жив я сам. Років вісім тому йшов у Тисмениці і знайшов Івана Грималюка — він п'яний замерзав на дорозі. Відніс у лікарню і його спасли. Потім ми сі познакомились, він у мене трохи жив. Кажу, Йване, будеш коло мене обходити. Я вмру, а хата лишиться тобі. Та він найшов собі Зоряну з двома дітьми і женивсі. З тією жінкою вони мене й обкрутили.
Зоряна Грималюк працювала у відділі державної виконавчої служби району.
— У їх є своя двоповерхова хата. Її родичі подарували. Другу я поміг йому будувати. Нутрії і свині в них годував. До хати вона не пускала. Давали мені їсти в гаражі те, що й пес їв. Раз прийшов до него їсти, а жінка каже: дай йому якогось вина, американського. Я того вина випив і став, як дурний. Завіз мене до нотаріуса, я щось підписував. Не пам'ятаю, що. Потім він на ранок приходить і каже: Вася, ти свою хату продав. Але не вигнали мене, я ще трохи пожив там.
Позаторік зламав стегно.
— Послизнувся на бетоні й упав. Йван мене відвіз у лікарню. Пролежав там два місяці, дали другу групу інвалідності. Хату ніхто не глядів. Тоді Йван і Зоряна забрали мене звідтам. Думав, везуть додому, а завезли в цей інтернат. "Вася, побудеш тут до літа, а ми тобі зробимо в хаті ремонт", — сказали. Вже не тільки літо пройшло, а й два роки відтоді. Мій дім продали за 15 тисяч доларів. Приїхав до мене новий хазяїн і змусив виписатись. І я, як дурак, пішов і виписався. Злякався суду. Івана більше не бачив. Він пив моцно. Зараз ще більше п'є, бо жінка гроші за мою хату забрала, а його вигнала. Було, що й мене вони поїли. Горілки в них море було. Зараз не п'ю, тут мене добре контролюють. Добре годують, всьо, як має бути. Але у своїй хаті краще.
Живу в кімнаті, нас тут три чоловіка. Троха костилями походжу по хаті і телевізор дивлюся. Маю свій телевізор і холодильник. На вулицю мене візком вивозять. Мама Катерина Михайлівна приїжджає. Їй 80 років, тєжко їздити. Ось колєга Юра до мене зайшов. Сів і балакає. Ми з ним раніше разом робили роботу. А тепер він сам, бо я без ноги (Василеві Гнатюку через зараження ампутували ліву ногу вище коліна. — "ГПУ").
Справу Гнатюків розслідує прокуратура. Встановили, що їхню хату незаконно продали на підставі договору довічного утримання. Новий господар там збудував другий поверх. Зоряна Грималюк звільнилася з державної служби. З Тисмениці виїхала.
Василь Гнатюк-молодший чекає на скасування документів про свою смерть.
— Я дев'ять років живу без паспорта. Хотів заново виробити, бо не можу 5-річного сина Діму на себе записати, — каже Василь Васильович. — Та й жінку хочу перевезти в рідне місто, бо на Одещині знімаємо помешкання, платимо по 2 тисячі гривень у місць.
3 
1
Коментарі