Уночі 7 квітня в селі Кикова Новоград-Волинського району Житомирщини автомобіль переїхав 17-річного Юрія Когута. Хлопець сам ліг на дорогу. Легковик наїхав колесом на голову.
— Того вечора Юра гуляв із сестрами Таньою і Наташою, — згадує 36-річна Валентина Андрушко, мати загиблого. — Мої діти вообще нерозлучні. У їхній компанії були ще інші хлопці. Я попросила їх не гуляти допізна.
— Ми поверталися додому десь близько 11-ї вечора, — розповідає 14-річна Тетяна Когут, сестра загиблого. У дівчини чорна хустка на голові. — Юрка хотів всеношну провести. Кажуть, якщо ніч на Благовіщення не спати, то будеш щасливий. Він хтів усю ніч скати палити. Просив у хлопців позичити йому 50 гривень.
Позичати гроші друзі відмовилися. Натомість запропонували парі.
— Спор предложив Славік Марчук, — веде далі Тетяна. — З Яриком Майструком обіцяли дати по 25 гривень, якщо Юра ляже під машину. Брат не був проти. Був упевнений, що його омине. Тіко показалася машина, як Славік крикнув: "Когут, лягай! Машина близько".
Компанія саме проходила повз сільський магазин "Господарочка". Юрій ліг уздовж дороги. Ззаду наближався білий ВАЗ-2101 односельця Миколи Скрипнюка. Наскочив на Когута. Переїхав колесом голову й поїхав далі. Дорогу вкрила червона пляма крові.
— Таня прибігла додому, усе розказала, — плаче мати загиблого. — Я вибігла на дорогу, обняла синочка. Він був липкий від крові та холодний.
Діти впізнали автівку. Валентина Андрушко побігла до подвір"я Миколи Скрипнюка.
— Трусила його за груди. Питала, нащо вбив мою дитину, — плаче жінка. — Він не признавався. Пізніше оправдувався, що не бачив, що було на дорозі. Думав, то якась собака. До того вже встиг помити колеса.
"Швидка" та міліція приїхали за півгодини. Зафіксували смерть. 9 квітня Юрія поховали. Родина Скрипнюків допомогла організувати похорон, пообіцяла купити пам"ятник.
Обняла синочка. Він був липкий від крові та холодний
46-річний Микола Скрипнюк працює трактористом, його дружина Олена, 39 років, — медсестра фізкабінету. Виховують синів — 19-річного Олександра та Богдана, 17 років.
— Того вечора я чогось рано лягла спати, — каже Олена Скрипнюк. — Узагалі, я відчуваю, коли щось таке має бути, але цього разу — нічого. Коля їздив по справах у Новоград-Волинський. Повернувся пізно ввечері якийсь нєрвний. Потім зізнався, що збив хлопця.
Олена запевняє, що її чоловік — досвідчений водій. Не вживає алкоголю останні 12 років.
— Зараз отримав важкий стрес, забуває деякі факти, — каже жінка. — Одразу важко було. А як поробить на полі, то наче легше. Печеться в душі, не кричить. Це рана на всю жизнь, — витирає рукою чоло.
17-річний Станіслав Марчук запевняє, що не сперечався з Юрієм Когутом.
— Мали поспорити, але не поспорили! — відвертається хлопець. — Юрка просив грошей. Я обіцяв, що до Великодня позичу. Предлагав йому заробити в сільського ключника, та він не захотів. Коли йшли по дорозі, Юрка був трохи впєрєді. Кричав, що ляже на дорогу. Я не встиг і слова сказати, як він роздівся й ліг. Усі, хто був із нами, розбіглися. Почув, що щось бахнуло. Юру розвернуло.
Хлопець каже, що машина їхала зі швидкістю майже 80 км/год., з увімкненим ближнім світлом фар.
— Ми дружили з Юрою, іногда встрічалися, — каже Станіслав. — Усі в цьому винні, і я теж. Я не вспів його забрати. Пообіцяв його мамі приходити і помагати по хазяйству.
Юрій навчався в сільській школі. Планував відслужити в армії, поїхати в Київ на заробітки, купити квартиру.
— Він любив коней, — зітхає мати хлопця. — Радів, коли нашу конячку Зорьку повели на парування. Навчився їздити верхи, помагав односельцям скородити. За два дні до смерті сам посадив 14 соток картоплі.
Проти Миколи Скрипнюка порушили кримінальну справу. Нині опитують свідків і чекають висновків експертизи.
7 
1
Коментарі